-
Цірик Володимир Миколайович
| Цірик Володимир Миколайович | |
|---|---|
 Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Володи́мир Микола́йович Ці́рик ( — Шаблон:ДС) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1993 року в селі Угля (Тячівський район, Закарпатська область); навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (в лютому 2015 року, достроковий випуск).
Навесні 2015 року в званні старшого лейтенанта потрапив на передову, у 93-тю бригаду, і був призначений командиром 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Разом з ним командиром 7-ї роти призначили і Олександра Сака («Стафф»), з яким Володимир потоваришував ще на першому курсі Мукачівського ліцею. 10 місяців воював під Пісками, неподалік ДАП. Проти підрозділів 93-ї бригади у Пісках тоді воювала бригада «Восток» та 2-й мотострілецький батальйон окупаційних військ РФ.[1][2] Командування вважало Володимира одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.[3] Шаблон:Seealso
18 липня 2016-го увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї бригади була обстріляна силами терористів з гранатометів і кулеметів, після цього зав'язався бій, поранень зазнало 3 бійці. БМП-2, що виїхала на допомогу та для евакуації, підірвалася на замаскованій протитанковій міні. Володимир Цірик загинув при близькому вогневому контакті, тоді ж поліг солдат Роман Омельченко «Яша». Серед поранених — товариш та однокурсник Володимира, командир 7-ї роти Олександр Сак («Стафф»).[4]
Похований в селі Угля 21 липня 2016 року, остання дорога була встелена квітами, люди проводили Володимира навколішки.
Без єдиного сина лишилася мама Світлана Бокоч.
Нагороди та вшанування
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (27 жовтня 2016, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]
- Недержавна відзнака ― орден «Народний Герой України» (16.12.2017, посмертно).
- 18 липня 2017 року у селі Угля відкрито пам'ятну дошку та освячено пам'ятник на сільському цвинтарі. Меморіальна дошка розташована на обеліску поруч із меморіальною дошкою на честь Олександра Шимона.
Примітки
Джерела
Посилання
Інтерв'ю
- Останнє інтерв'ю легендарного "Оси" // 27 липня 2016
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2016/05/12/staff-i-osa-%E2%80%93-pozivni-czih-dvoh-druziv-rotnih-lunayuchi-v-efiri-spovnyuvali-bojovikiv-zhahom--/
- ↑
https://novynarnia.com/2016/07/19/osa-zaginuv-staff-poraneniy-molodi-rotni-iz-zakarpattya-buli-v-bmp-shho-potrapila-v-zasidku-na-luganshhini/
- ↑
http://memorybook.org.ua/26/ciryk.htm
- ↑
https://www.tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_407220
- ↑ Шаблон:УПУ