-
Бурлакова Валерія Ігорівна
| Валерія Бурлакова Валерія Ігорівна Бурлакова | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Валерія Ігорівна Бурлакова (позивний «Лера»[1]; Шаблон:Н м. Київ[2]) — українська журналістка, письменниця, волонтерка, військовослужбовиця, молодший сержант Збройних сил України, учасниця російсько-української війни.
Життєпис
Працювала журналісткою журналу «Український тиждень»[1].
Учасниця Революції гідності[1].
У 2014 році добровільно вступила в добробат «Карпатська січ» (воювала із Василем Сліпаком)[1][3]. Згодом служила у 93-й окремій механізованій бригаді, 54-й окремій механізованій бригаді (командир мінометного розрахунку)[2], 46-му окремому батальйоні спеціального призначення «Донбас»[4][5][6]. Пройшла бої за с-ще Піски, шахту «Бутівка»[1], Світлодарську дугу та м. Дебальцеве[7].
Нині журналістка «Цензор.нет»[8].
Доробок
Авторка книги «Життя P. S.» (2016, перекладена французькою мовою)[9][10][7][2]. 2020 року за цією книжкою в Театрі ім. М. Заньковецької поставили однойменну виставу[11][12][13][14][15][16].
Одна із героїнь фільмів «Вона та війна» (2017)[17] та «Моя війна» (2020)[18][19].
Нагороди
- медаль «За військову службу Україні» (29 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[20];
- лавреатка особливої відзнаки премії Women in Arts (2021)[16][21].
Військові звання
- молодший сержант запасу (4.1.2017)[4][2];
- солдат (на 29.12.2016).
Примітки
Джерела
- Є. Подобна. Дівчата зрізають коси. Книга спогадів // Український інститут національної пам'яті. — Київ: Люта справа, 2018. — С. 137—151. — ISBN 978-617-7420-39-1.
Посилання
- Яке б то було щастя, якби ти залишився без ніг... Але живий. Уривок із найсильнішої книги про війну на Донбасі // Texty. — 2016. — 12 вересня.
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 К. Чикунова. «З війни не повертаються». Як журналістка Валерія Бурлакова стала доброволицею, а після фронту — письменницею // hromadske. — 2021. — 11 жовтня.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Валерія Бурлакова // 30 Незалежних.
- ↑ Г. Терещук. Василь Сліпак. 5 років від дня загибелі на Донбасі Героя України, воїна-співака // Радіо Свобода. — 2021. — 29 червня.
- ↑ 4,0 4,1 Група «повстанців» із 54-ї бригади стала до лав батальйону «Донбас» // Новинарня. — 2017. — 16 липня.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою:новинарня0не вказано текст - ↑ Р. Рудомський. Гранатометниця Бурлакова: Про війну, добробати, та боротьбу з бюрократією ЗСУ // Depo.ua. — 2017. — 10 серпня.
- ↑ 7,0 7,1 #30незалежних: Валерія Бурлакова // Посольство України в Республіці Індонезія. — 2021. — 30 вересня.
- ↑ Валерія Бурлакова // Цензор.нет.
- ↑ Д. Дроздовський. Війна і кохання // День. — 2016. — 9 листопада.
- ↑ О. Пухонська. Література vs війна: «Життя p.s.» Валерії Бурлакової як посттравматична рефлексія // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. — 2018. — № 1. — С. 17-23.
- ↑ Військовий щоденник ветеранки АТО стане театральною виставою
- ↑
https://theatre.love/performances/zhittya-p-s/
- ↑ Шаблон:YouTube // Суспільне Львів. — 2020. — 3 вересня.
- ↑ Вистава «Життя P.S.» у театрі Заньковецької за книгою Лєри Бурлакової: «твоя власна війна» // Новинарня. — 2020. — 5 вересня.
- ↑ Життя P. S. // Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької.
- ↑ 16,0 16,1 Премія Women in Arts назвала першу володарку Особливої відзнаки // Укрінформ. — 2021. — 28 лютого.
- ↑ Фронтові історії трьох жінок. На фестивалі Docudays UA покажуть фільм «Вона та війна» // Новинарня. — 2018. — 24 березня.
- ↑ І. Прокопенко. Тисячі українок стали солдатками // Gazeta.ua. — 2022. — 26 травня.
- ↑ «Молодість» представила прем'єру документальної стрічки «Моя війна» // Укрінформ. — 2021. — 1 червня.
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Women in Arts 2021: жінкам вручили премію за досягнення в українському мистецтві // Вечірній Київ. — 2021. — 13 березня.