-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Набок Олександр Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 11:41, 18 жовтня 2022, створена ua>Леонід Панасюк (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набок Олександр Миколайович
Погон генерал-лейтенанта ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтяхШаблон:Джерело
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Микола́йович Набок — генерал-лейтенант[1] Міністерства внутрішніх справ України. Командувач Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Життєпис

Освіта

1982 року закінчив Красноградське медичне училище, 1986-го — Харківське вище військове училище тилу МВС СРСР, 1994-го — Військову академію тилу та транспорту.

Служба

Займав посади від начальника речової служби внутрішніх військ — до начальника територіальних управлінь Національної гвардії України.

Починаючи з 2012 року — заступник начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України з громадської безпеки.

2014—2019 роки — начальник Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

З вересня 2019 року — начальник Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Родина

Одружений, з дружиною виховують сина.

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (25 червня 2007) — за вагомий особистий внесок військовослужбовців Внутрішніх військ у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку та виявлені мужність і витримку[2]
  • Орден Данила Галицького (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[3]
  • Хрест Івана Мазепи (22 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня захисника Вітчизни[4]
  • Медаль «Захиснику Вітчизни» (16 грудня 2004) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян, високий професіоналізм[5]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ