Х

Шаблон:Кирилиця Шаблон:Не плутати2Х («ха») — літера кириличної абетки, яка позначає звук [x]. Це 26-а літера української абетки. Перед голосними «є», «і», «ю», «я» (а також перед «ь») читається як його алофон — пом'якшений звук [xʲ].

Історія

Вона походить від старослов'янської літери(«хѣръ», «хір»), яка у свою чергу, наслідує грецьку літеру Χ, χ (Хі) візантійського унціалу. У глаголиці мала написання , у кириличній та глаголичній буквеній цифірі має числове значення 600.

В українській мові

Х — двадцять шоста літера української абетки. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (хата, хмиз, холодний) чи напівпом'якшеним — перед і (хімія, сухі, хітин).

Див. також

• Хір
• Педерсенів закон
• Зібсів закон

Література

• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Х // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

Джерела

• Шаблон:СУМ-11

Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова

Шаблон:Ling-stub б