-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Басілашвілі Олег Валеріанович

Матеріал з Разом
Версія від 06:36, 26 вересня 2023, створена ua>Kamelot (Відкинуто редагування Валик Шевченко (обговорення) до зробленого Антон Даньків)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Оле́г Валеріа́нович Басілашві́лі (Шаблон:Lang-ru; 26 вересня 1934, Москва, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, суспільний діяч. Народний артист СРСР (1984).

Життєпис

Народився 26 вересня 1934 року у Москві. Грузинське прізвище Басілашвілі відновив батько; до того всі предки на російський лад звалися Басіловими. Обидва прізвища перекладаються однаково — «нащадок Басила (Василя)». Предки Басілашвіли перебралися в Грузію з історичного грузинського краю Тао-Кларджеті (нині у складі Туреччини) близько 400 років тому. Жили в селі Корбі Шаблон:Iw[1]. Батько Валеріан Ношреванович Басілашвілі був директором Московського політехникуму зв’язку, помер 1975 року в віці 75 років. Мати Ірина Сергійовна Ільїнська (1908—1980) — філолог, викладач, автор підручника з російської мови для вчителів, книг «Лексика віршів Пушкіна» (Шаблон:Lang-ru), «Про багатство російської мови» (Шаблон:Lang-ru) та інших. Дід по батьківській лінії — Ношреван Койхосрович Бачило (1867—1943), околодочний наглядач поліції Горійського повіту Тифліської губернії. Прадід — Кайхосро (1840—?), землевласник із селища Карбі Горійського повіту. Дід по материнській лінії — Шаблон:Iw (1872—1934), архітектор, випускник Московського училища сницарства та будівництва; за його проектом у 1914—1917 роках збудований Шаблон:Iw при станції Лосиноострівській.

У роки війни жив у Тбілісі в евакуації. Був комсомольцем[2].

1956 року закінчив Школу-студію МХАТу (курс П. В. Массальського), отримавши розподіл у Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу. 1959 року був запрошений у трупу Великого драматичного театру імені Г. О. Товстоногова. Брав участь у постановках Г. О. Товстоногова («Варвари», «Океан», «Лихо з розуму», «Три сестри», «Історія коня»).

Популярність актору принесли ролі в кінофільмах Ельдара Рязанова («Службовий роман», 1977; «Про бідного гусара замовте слово», 1981; «Вокзал для двох», 1982), Георгія Данелії («Осінній марафон», 1979).

У 1990—1993 роках — народний депутат РРФСР (Російської Федерації). Брав участь у випуску книги «Автограф століття» (2006).

Погляди

У своїх висловлюваннях різко критикує тоталітарний режим Радянського Союзу, таврує масове поширення психології «совка» та підтримку режиму Путіна в Росії[3][4][5].

2008 року, коментуючи конфлікт у Південній Осетії, назвав вторгнення російських військ на цю територію окупацією, оскільки де-юре регіон є частиною Грузії[6], закликав діячів культури в цій ситуації намагатися виховувати в людях гуманізм і повагу до інших народів[7]. Аналогічну думку висловив 2014 року щодо війни на сході України, зазначивши, що йому незрозумілі цілі, яких намагаються досягти «повстанці», висловивши при цьому свій сумнів щодо об’єктивності висвітлення подій на Донбасі російськими засобами масової інформації.

Заявив, що в результаті анексії Криму Росією «замість брата і друга, який [був] поряд із нами, уже здобули злого ворога — на всі віки»[8]. Пізніше закликав російське суспільство припинити ідеологічне переслідування діячів культури, які мають думку про ситуацію в Україні, відмінну від поглядів російської влади[9][10][11].

Був внесений Мінкультом України до так званого «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність і суверенітет країни[12][13], хоча сам при цьому висловив сумнів у необхідності складання таких списків[14].

В 2022 році підписав відкритий лист проти російського вторгнення в Україну[15].

Сім’я

Перший шлюб з актрисою Тетяною Дороніною розпався через вісім років (1955—1963). Друга дружина Галина Мшанська — журналіст, шеф-редактор відділу художніх програм студії «Культура» ДТРК «Санкт-Петербург», автор и ведуча циклу програм «Царська ложа» телеканалу «Культура», дочка радянської оперної співачки Ольги Мшанської (1900—1983). Дочки від другого шлюбу — Ольга Мшанська та Ксенія Басілашвілі[16].

Фільмографія

Шаблон:Columns-list

Нагороди

Примітки

Посилання

Шаблон:Вікіцитати

Шаблон:^Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Портали

  1. ↑ https://sputnik-georgia.ru/society/20100607/213248524.html?mobile_return=no

  2. ↑
  3. ↑ http://настоящеепрошлое.рф/uslyshim-li-drug-druga-oleg-basilashvili-o-raspade-sssr/

  4. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=H2huWJIKIE4

  5. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=aznYWuPT1_U

  6. ↑ http://echo.msk.ru/programs/kulshok/534013-echo/

  7. ↑ http://www.teatral-online.ru/news/1643/

  8. ↑ http://www.rosbalt.ru/piter/2014/06/22/1282692.html

  9. ↑ http://www.svoboda.org/content/article/26549038.html

  10. ↑ https://charter97.org/ru/news/2014/8/26/112788/

  11. ↑ https://politeka.net/society/260446-akter-basilashvili-pokayalsya-za-agressiyu-rossii-protiv-ukrainy-mne-stydno-chto-nasha-strana

  12. ↑ http://www.novayagazeta.ru/news/1695549.html

  13. ↑ http://www.bbc.com/russian/rolling_news/2015/07/150730_rn_ukraine_white_list

  14. ↑ http://vz.ru//politics/2015/7/30/758737.html

  15. ↑ https://zn.ua/CULTURE/basilashvili-mironov-frejndlikh-i-druhie-podpisali-pismo-protiv-vojny-v-ukraine.html

  16. ↑ https://kulturologia.ru/blogs/150517/34507/

  17. ↑ Указ Президента РФ від 17 грудня 1994 № 2197
  18. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 13 лютого 2004 № 190
  19. ↑ http://www.fontanka.ru/2004/02/14/69557/

  20. ↑ http://document.kremlin.ru/doc.asp?ID=50673&PSC=1&PT=3&Page=1

  21. ↑ http://www.rustavi2.ge/news/news_textg.php?id_news=38986&pg=1&im=main&ct=0&wth=

  22. ↑ [ http://www.interfax.ru/culture/211457
    Басилашвили стал почетным гражданином Тбилиси // Интерфакс. 10.10.2011 Шаблон:Ref-ru]
  23. ↑ [ http://ria.ru/culture/20120523/655947513.html
    Олег Басилашвили стал почетным гражданином // «РИА Новости». 23.05.2012 Шаблон:Ref-ru]
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Басілашвілі_Олег_Валеріанович&oldid=31109