Деревляни

Картина К. В. Лебедєва «Князь Ігор збирає данину з древлян в 945 році»

Деревля́ни або древля́ни (Шаблон:Lang-orv, Шаблон:Lang-cz або древні, деревські люди, деревці себто жителі Дерев і тої частини Старої Русі і Рідної України майбутнього (сучасного) українства, до якої Дерева відносилися, їх нащадками і спадкоємцями в якійсь мірі очевидно є сучасні поліщуки себто жителі Полісся, як мабуть в певній мірі і жителі Великого Києва (Київщини) — східнослов'янське плем'я (союз племен), у VI-X ст. жили на українському Поліссі. На півночі землі Древлян доходили до р. Прип'яті, на півдні — до річок Здвижу,Тетерева і Мики, на сході — до р. Дніпра, на заході — до межиріччя Случі й Горині. За повідомленнями Костянтина VII Багрянородного на півдні їх землі межували з печенігами. Повністю увійшли у формування українського народу.

Найбільші міста: Іскоростень (Коростень), Вручій (Овруч), Мическ, Микгород (Радомишль), Малин. До входження в Київську Русь землі Древлян становили самостійне князівство з центром в Іскоростені, що став київським уділом з центром у м. Вручне.

Древляни займалися землеробством, скотарством і ремеслами (залізоплавильним, виготовленням з овруцького шиферу пряслиць тощо).Сама назва слова свідчить, що їхні ремесла були тісно пов'язані з обробкою та виробів із деревини.

Етимологія

Назва племені деревляни дав.-рус. «дєрєвлѧнє» (Шаблон:Lang-uk, Шаблон:Lang-orv) ідентична церковнослов'янському слову древляни, «дрєвлєнє», де неповноголосся видає запозичення з староболгарської. В давньоруській найперша форма це «дєрєвлѧнє» є у значенні дерева за верем'яних літ первинно «лісові люди»: занє сѣдоша въ лѣсѣхъ «бо вони поселилися в лісах» (Лаврентівський літоп.), у середньогрецькій Δερβλενίνοι [букв. дервленіні] (Кост. Багр.). Від де́рево. Так прозвалося як й інші племена за місцевістю, тому вторинне значення деревній як старий, старший, яке у стар.-церк.-слов. дрєвній є вторинним значенням слова.

У XIX ст. Ґільфердінґ досліджував мову й культуру деревлян серед полабських слов'ян.

Історія

884 року київський князь Олег Віщий підкорив деревлян, але після його смерті (912 року) вони вийшли з-під влади м. Києва. 914 року київський князь Ігор знову підкорив деревлян, у яких, однак, залишився свій князь. 942 року відбулися збройні сутички між військами київського князя й деревлянами, які прагнули стати незалежними від Києва. Спроба князя Ігора 945 року провести повторний збір данини серед древлян привела до повстання деревлян і загибелі князя. За легендою після смерті Ігора, древлянський князь Мал сватався до його дружини Ольги, але вона знищила сватів і повела дружину на Коростень. 946 року княгиня Ольга придушила повстання і ліквідувала древлянське князівство. Східну частину земель древлян з центром у місті Вручій було включено до Київського князівства.

• Відомий князь деревлян Олег Святославич у 955—977 роках;
• князь древлян Ніскіна (Нишкіна), Мстиш Свенельдич (Miskina), балтське «mi skinis» значить «лісовий»;
• князь древлян Мал (Малк — відповідник у литовській мові слову «malka», означає «поліно», «дрова»; Малдіт князь-спадкоємець Діра).

Останній раз древляни згадуються в літописі під 1136 роком, коли князь Ярополк, син князя Володимира Мономаха подарував їхню землю Десятинній церкві.

Археологія

Вчені відносять плем'я древлян до Луки-Райковецької археологічної культури

Див. також

• Антський союз
• Полісся
• Повстання деревлян у 945 році
• Укри
• Древани
• Житичі (плем'я) — відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виник як центр племені «житичів», що входило в племінний союз древлян.

Джерела та література

• А. Г. Плахонін. Древляни // Шаблон:ЕІУ
• «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2 Шаблон:Ref-uk
• стр. 474, 377, 228—229, Щавелева Н. И. // Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша . (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. — ISBN 5-88451-135-3. Шаблон:Ref-ru Шаблон:Ref-la
• Гайдай Л. // «Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях».- м. Луцьк: вид. «Вежа», 2000 р.
• Антонович В. Б., «Древности Юго-Западного края. Раскопки в стране древлян» («Материалы для археологии России», № 11, г. Шаблон:СПб., 1893 г.).
• Третьяков П. // «Восточнославянские племена», 1948 г. Шаблон:Ref-ru
• Довідник з історії України . За ред. І. Підкови та Р.Шуста.- Шаблон:К.: Генеза, 1993.
• Орлов А. С., Георгиева Н. Г., Георгиев В. А., Древляне // Исторический словарь. 2-е изд. Шаблон:М., 2012, с. 170. Шаблон:Ref-ru

Посилання

• Карта розселення народів Європи в IX ст. Шаблон:Ref-ru
• Тайна Древлянского княжества Коростень — отец городов славянских, korosten.biz Шаблон:Ref-ru