-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Верещак Віктор Олександрович

Матеріал з Разом
Версія від 04:59, 27 березня 2023, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.3)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верещак Віктор Олександрович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Ві́ктор Олекса́ндрович Вереща́к (29 листопада 1971, Никонівка, Бердичівський район, Житомирська область, Українська РСР — 13 травня 2014, Рівне, Генічеський район, Херсонська область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях

1987 року закінчив Никонівську ЗОШ, потім Бердичівське ПТУ № 4, здобув фах будівельника. Працював у Семенівці, згодом на Бердичівському машинобудівному заводі «Прогрес».

З початком російської збройної агресії проти України 19 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.

Сержант, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3091, м. Бердичів.

Підрозділи бригади були спрямовані на Херсонщину для посилення охорони адміністративного кордону з окупованим російськими військами Кримом.

13 травня 2014-го поблизу села Рівного Генічеського району, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу в ході навчань, сталася пожежа й вибух в одній з самохідних гаубиць 2С19 «Мста-С». Загинули резервіст сержант Віктор Верещак та старший солдат строкової служби Володимир Котвіцький, двоє отримали опікові поранення різного ступеня тяжкості, — солдат Роман Огурківський зазнав важких опіків — 85 % шкіри, солдат Антон Піотровський — опіків 2 ступеню. П'ятий військовослужбовець зі складу екіпажу залишився неушкодженим. Поранених санітарним літаком доставили в одну з військово-медичних установ Міністерства оборони[1][2].

1 червня Віктора поховали на кладовищі рідного села Никонівка[3]. Залишились батьки Олександр Федорович та Олена Степанівна, сестра, дружина Катерина та двоє дітей, — син Юрій 1995 р. н. і донька Оксана 1998 р. н.

Нагороди

Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою нагрудний знак «Знак пошани» (посмертно).

Вшанування пам'яті

У березні 2015 року на фасаді будівлі Никонівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Віктору Верещаку[4].

7 травня 2015 року на місці загибелі двох військовослужбовців 26-ї бригади біля с. Рівного Генічеського району відкрито та освячено пам'ятний знак[5].

У серпні 2015 року в Бердичеві на території військової частини 26-ї артилерійської бригади відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в ході проведення антитерористичної операції. На пам'ятнику викарбуване й ім'я Віктора Верещака[6].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub