-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гаврилюк Сергій Євгенович

Матеріал з Разом
Версія від 08:07, 8 червня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаврилюк Сергій Євгенович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Євге́нович Гаврилю́к (  — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1991 року в селі Червоний Цвіт (Шепетівський район, Хмельницька область). Закінчив школу у селі Городнявка, навчався в ліцеї на кухаря. Пройшов строкову службу на Чернігівщині, 2011 року продовжив по контракту.

У часі війни одним з перших призваний, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади.

Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Зранку 28 липня підрозділи 95-ї оаембр разом з підрозділами 30-ї омбр висунулись у визначені райони для штурму кургану Савур-Могили. Загони 95-ї бригади у взаємодії з 1-ю БТГр 30-ї обмр провели штурм та захоплення кургану Савур-Могила. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними аеромобільні. Бій тривав близько 2 годин. 30-та омбр втратили 2 БМП, одна підірвалась на міні, другу підбили. Штурмові групи обстрілювали з «Градів» бойовики і росіяни. Позиції на висоті мали бути передані БТГр «Колос» 51-ї омбр. Піхотинці утримували Савур-Могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51-ї омбр довелось відступити. У тому ж бою загинули Валентин Батюк, Іван Тимощук.

Довгий час Сергій перебував у списках зниклих безвісти.

3 вересня 2014-го рештки Гаврилюка пошуковці місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») привезли до Дніпропетровська, де був похований 23 вересня як невпізнаний захисник України на Краснопільському кладовищі.

Без Сергія лишились мама, дружина.

Нагороди й вщанування

  • 15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
  • У селі Городнявка на фасаді НВК відкрито меморіальну дошку Сергію Гаврилюку.

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ