-
Герасимик Дмитро Миколайович
| Герасимик Дмитро Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Дмитро́ Микола́йович Гераси́мик ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Народився 1988 року в селі Видерта (Камінь-Каширський район, Волинська область). Закінчив школу села Видерта 2006 року. Протягом 2006—2007 років відслужив строкову службу в лавах ЗСУ.
З квітня 2014-го — солдат, номер обслуги, військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях за Савур-могилу, на блокпосту зазнав поранення у плече. Приїхав додому у короткотермінову відпустку — коли дружина народила другу донечку. Відразу після хрестин повернувся знову в зону боїв. Зазнав поранення; в Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив у голову Дмитрові.
Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення в голову.
Без Дмитра лишилася дружина Наталія з двома маленькими доньками — Віта 2012 та 2014 р.н. Злата.[1]
Похований у селі Видерта.
У вересні 2022року Злату Герасимик на перший дзвінок повели бойові побратими батька.[2]
Нагороди та вшанування
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (17.7.2015, посмертно)
- 23 січня 2015-го у школі села Видерта відкрито та освячено меморіальну дошку випускнику Дмитру Герасимику
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 37.
- Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
- нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).