Годзенко Дмитро Олександрович

Годзенко Дмитро Олександрович
Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро Олександрович Годзенко ( , м. Шаблон:Місце народження, Українська РСР — Шаблон:ДС, смт Зайцеве, Бахмутський район Донецької області, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Народний герой України, кавалер ордена «За мужність» II та III ступеня. Позивний «Годзила».

Життєпис

Головний інженер Метрологічного центру Нафтогазу. Активний учасник Революції гідності. Мешкав у Печерському районі Києва.

У січні 2015 року добровольцем пішов до військкомату. 12 лютого 2015 Печерсько-Голосіївським ОРВК у місті Києві був призваний за мобілізацією до Збройних сил України та направлений до військової частини А4152 міста Рівного.

Служив у 17-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ.

У вересні 2015 року під час бою зазнав важких осколкових поранень у Майорську. Після недовготривалого лікування в Ірпінському військовому шпиталі, не дочекавшись видужання, повернувся в зону АТО в Зайцеве.

За час служби молодший сержант Дмитро Годзенко перекрив потоки контрабанди, які возили через блокпост у Майорську, та відновив постачання електроенергії та водопостачання місцевим мешканцям. «В чертовом Зайцево он пережил все. Он ставил флаги и снимал Лениных, и дал местным жителям трубы восстановить взорванный водопровод. Они сказали „Так оно ж государственное“, а он ответил: „Я — украинская армия, а значит, я — государство“»

«Годзила» за життя став легендою як серед українських військовиків, волонтерів та журналістів, так і серед проросійських сепаратистських угруповань. Особливо любили його за доброту місцеві мешканці, які зазвичай не надто позитивно сприймають українських військовослужбовців.

Загинув в Зайцевому близько 6 ранку 31 березня 2016 року під час мінометного обстрілу, за день до демобілізації.

Файл:Могила Дмитра Годзенка.jpg

Могила Дмитра Годзенка.

Проститись із легендарним бійцем на Майдан Незалежності прийшли більше двох тисяч людей. Похований у Києвів на Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 4).

Нагороди

• Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, молодший сержант Годзенко Дмитро Олександрович нагороджений орденом «За мужність» II ступеня.
• Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, молодший сержант Годзенко Дмитро Олександрович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
• Недержавні відзнаки: звання Народний герой України, медаль від УПЦ КП «За жертовність і любов до України», нагрудний знак учасникам АТО «Гідність та честь» від Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».

Інтерв'ю напередодні загибелі: факти про війну

Перша частин цього інтерв'ю з легендарним бійцем була записана журналістами 24 каналу під Горлівкою. Наступного дня наші кореспонденти мали повернутися, щоб продовжити бесіду. Але не встигли — наступного дня «Годзилла» загинув.

• Не открою вам большой тайны, если скажу, что война — это очень выгодный бизнес. Ее выгодно продолжать. Всем. Кроме нас. Большому начальству как с одной, так и с другой стороны.
• Тут бои заканчиваются только тогда, когда идут эшелоны с углем. Вот сейчас, если закончат стрелять, мы выйдем — сразу услышите, как пойдут поезда с углем. То есть, понимаете, да? Идет война, но мы продолжаем торговать углем.
• Мы чувствуем себя просто пешками или разменной монетой в чужой игре. Самое смешное, что наши жизни стоят так мало, что даже стыдно говорить. За ранение платят тысячу гривен. Тысяч гривень по нынешнему курсу это сколько? 30 евро? Я хочу спросить: кто-то из нашего правительства, будучи в здравом уме, согласится, чтобы ему за 30 евро выстрелили ну хотя бы в руку?
• Когда здесь убьют или ранят солдата — ему будет платить государство. Деньги от угля зайдут в один карман, а платить пенсии и компенсации платить будет государство. Самое смешное, что история никого ничему не учит. Это не мы что-то новое придумали. Это уже происходило много раз, и все равно оно происходит. Вот в этом подлость происходящего.

Сім'я

Залишились мама (1936 р.н.), дружина, сини Олексій (1991 р.н.) — журналіст 24 каналу, та Іван (1998 р.н.)

Вшанування

• Рішенням Боярської міської ради від 6 грудня 2016 року № 22/699 іменем Дмитра Годзенка названо вулицю міста Боярка (колишня назва — «вулиця Лінія 17»).
• Дмитру Годзенку встановлено пам'ятник у Києві.
• 27 жовтня 2022 року у Києві було названо вулицю його іменем.

Ще факти

6 квітня 2016 року Ростислав Кравець розмістив на сайті Київради петицію «Перейменування вулиці Московської у вулицю Дмитра Годзенка». За строк петиції було зібрано 5118 підписів з необхідних 10 тисяч.

12 жовтня 2017 у Київраді свободівці заблокували трибуну, вимагаючи перейменувати вулицю Московську на вулицю Дмитра Годзенка. Пропозицію «Свободи» підтримало 56 депутатів Київради за мінімально необхідних 61. Втім, у ніч на 10 жовтня невідомі активісти власноруч перейменували вулицю Московську на табличках Введенського монастиря УПЦ, Музею української діаспори та будівлі, де знаходиться приймальня депутата фракції БПП.

Джерела

• Naftogaz // Нафтогаз України, Masha Nazarova, 1 квітня 2016
• Masha Nazarova // 31 березня 2016
• В зоні АТО загинув печерянин Дмитро Годзенко // Печерська районна в місті Києві державна адміністрація.
• Годзенко Дмитро Олександрович («Годзила») // Книга пам'яті загиблих
• Великий і легендарний: У Києві попрощалися із бійцем «Годзилою» // 24 Канал. 16:43, 3 квітня 2016
• Відважний і добрий «Годзила»: інтерв'ю з легендарним бійцем влітку 2015 року // 24 Канал. 19:01, 2 квітня 2016
• Легендарний боєць "Годзила ": останнє інтерв'ю // youtube, 24 Канал. Опубліковано 3 квіт. 2016
• Последнее интервью легендарного Годзиллы о минских соглашениях и стоимости жизни солдат // 24 Канал. Євгенія Мазур, Володимир Рунець, 9 травня 2016