-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Демчук Василь Гервасійович

Матеріал з Разом
Версія від 21:31, 25 червня 2023, створена ua>Alkom-lviv
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Демчук Василь Гервасійович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Васи́ль Герва́сійович Демчук (15 січня 1972, с. Матейки, Маневицький район, Волинська область — 9 лютого 2015, с. Логвинове, Горлівський район, Донецька область — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Був п'ятою дитиною з шести у своїх батьків. У віці десяти років втратив маму. Закінчив Колківське СПТУ, тракторист. В РА проходив строкову службу в танкових військах. Працював будівельником, жив у старшого брата Петра в селі Забороль.

Мобілізований у серпні 2014-го, командир бойової машини-командир відділення, 30-а окрема механізована бригада.

9 лютого 2015-го зник безвісти — два автомобілі бригади потрапили під обстріл поблизу села Логвинове (у верхній частині «дебальцівського виступу») на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ. Василь був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками, такої ж долі зазнав старший сержант Павло Плацинський. Терористи знімали на відеокамеру його катування, у морзі Василеве тіло було з понівеченою головою, без вуха.

Впізнаний серед загиблих у донецькому морзі. Без Василя залишилися батько, брати, сестри, племінники, кохана жінка — цивільна дружина Галина, Василь планував одружитися після демобілізації.

Похований в селі Матейки.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub