-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дзюбенко Роман Васильович

Матеріал з Разом
Версія від 21:26, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Дзюбенко
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Інші прізвища

Рома́н Васи́льович Дзюбе́нко ( року, сел. Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область — Шаблон:ДС року, м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область) — молодший сержант, головний сержант — командир 1-го відділення 2-го взводу 2-ї мотопіхотної роти 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Середню освіту здобув у м. Станиця Луганська. Строкову військову службу проходив в одному з підрозділів МВС України.

30 серпня 2018 року призваний на військову службу за контрактом. Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2019 року.

26 січня близько 19-ї години окупантами були обстріляні позиції українських військових біля с. Новоолександрівка. Перебуваючи на бойовому посту, Роман Дзюбенко отримав смертельне наскрізне поранення голови: куля снайпера прошила навиліт захисну каску. У вкрай важкому стані був терміново евакуйований до Попасної, звідки — до військово-медичного шпиталю в м. Часів Яр. Був визнаний неоперабельним через критичний стан.

Помер 30 січня 2021 року о 8:46: зупинилось серце, реанімаційні заходи не принесли бажаного результату[1].

Похований 2 лютого 2021 року на цвинтарі селища Вільхового[2]. Залишились мати, брат, дружина та піврічний син[3].

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 149/2021 від 07 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Знак пошани «Захисник Луганщини» (посмертно).
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня[5][6].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ https://censor.net/ru/resonance/3245172/zagibl_gero_schnya2021

  2. ↑ https://suspilne.media/101505-na-lugansini-pohovali-vijskovogo-romana-dzubenka/

  3. ↑ https://umoloda.kyiv.ua/number/0/188/154037/

  4. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/1492021-38461

  5. ↑ https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/30/dzvin-pamyati-prolunav-dvadczyat-tri-razi%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/

  6. ↑ Шаблон:YouTube
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Дзюбенко_Роман_Васильович&oldid=12160