-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Довбня Олег Олександрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:26, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довбня Олег Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Оле́г Олекса́ндрович До́вбня ( , Кременчук, Полтавська область — Шаблон:ДС, Авдіївка, Донецька область) — солдат Збройних сил України, десантник, старший розвідник- оператор 2-го розвідувального взводу 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 81-ї аеромобільного бригади, учасник АТО. Позивний - «Псих». .

Життєпис

Народився 1993 року в місті Кременчук (Полтавська область). Захоплювався боксом, закінчив кременчуцький колегіум № 25, вечірню школу № 3, Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості № 19, здобув професію штукатура-лицювальника та плиточника.

У 2011 році проходив військову службову в Кам'янці-Подільському, в/ч 1107. Демобілізувався, працював у приватному охоронному агентстві.

13 серпня 2015 року мобілізований; солдат, старший розвідник-оператор 2-го розвідувального підрозділу, 90-й окремий десантний штурмовий батальйон «Житомир». Зі слів бійців та командування батальйону під час активних бойових дій Олег вів себе героїчно та постійно знаходився на найбільш загрозливих напрямках.

25 березня 2016-го загинув під час інтенсивного обстрілу терористами в промзоні Авдіївки.[1] Олег того дня заступив на чергування — спостережний пост та під час обстрілу не покинув пост, продовжував вести спостереження за ворогом, який розпочав наступальні дії. Олег був смертельно поранений осколком від міни у шию та помер на руках у побратима від стрімкої втрати крові.

30 березня 2016 року похований у секторі героїв АТО Свіштовського кладовища міста Кременчука[2]. Колона комунальної техніки з КАТП-1628, де працює батько Олега, прощалася з Героєм під гудіння сирен[3].

Залишився батько Олександр Миколайович, дідусь та бабуся.

Нагороди

  • указом Президента України № 506/2016 від 16 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2017, посмертно)[5]

Вшанування пам'яті

  • 19 жовтня 2017 року на фасаді Кременчуцького ліцею № 25 «Гуманітарний колегіум» встановлена меморіальна дошка Олегу Довбні[6][7].

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

  1. ↑ https://ukraine-memorial.org/ua/biography/dovbnya-oleg-oleksandrovich/

  2. ↑ https://memorybook.org.ua/5/dovbnya.htm

  3. ↑ https://www.telegraf.in.ua/topnews/10052725-zavtra-v-kremenchuc-pohovayut-rozvdnika-olega-dovbnyu.html

  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ https://www.05366.com.ua/news/1886436/dvadcat-pat-kremencuzan-ucasnikiv-ato-nagorodzeno-vidznakou-prezidenta-foto

  6. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 14.08.2017 № 778 «Про увічнення пам’яті бійців АТО в м. Кременчуці»
  7. ↑ https://censor.net/ua/photo_news/459850/memorialni_doshky_zagyblym_uchasnykam_ato_stepanovi_ussu_ta_olegovi_dovbni_vidkryly_v_kremenchutsi_foto

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Довбня_Олег_Олександрович&oldid=12236