-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дорошенко Віталій Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 16:42, 8 квітня 2023, створена ua>Alex-sedlachek (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Дорошенко
Дорошенко Віталій Миколайович
UA-OR7-MSGT-GSB-H(2015).png Головний сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Віталій Миколайович Дорошенко — головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Народився 9 лютого 1992 року в селі Обложки Глухівського (нині — Шосткинського району) на Сумщині.

Після закінчення 9 класів у Обложківському НВК навчався у Глухівському агроколеджі СНАУ, де опанував професію техніка-електрика. Після навчання проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Контракт із ЗС України уклав в 2017 році. Проходив військову службу в 27-ій реактивній артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського на посаді командира бойової машини обслуги реактивної артилерійської батареї.

Загинув 25 квітня 2022 року в результаті ворожого обстрілу в районі виконання бойового завдання на Харківщині разом із шістьома побратимами-артилеристами — старшим солдатом Юрієм Химичем та солдатами Віталієм Карасем, Анатолієм Дергаєм, Олександром Куриленком та Денисом Палієм)[1][2].

Поховання стало можливим лише після висновків ДНК-експертизи. Урочисте прощання стало можливим майже через місяць 19 травня 2022 року. Воно проходило в Глухові, а поховали загиблого воїна у рідному селі Обложки Березівської сільської громади[3][4].

Керівник Сумської військової адміністрації Дмитро Живицький 18 листопада 2022 року вручив державні нагороди дружині загиблого воїна Альоні Дорошенко із сином Владиславом та мамі Світлані Олександрівні, а також дружині загиблого Євгенія Подставки[4].

Родина

Одружився Віталій Дорошенко після строкової служби в армії, у 2014 році народився син. Обожнював рідні краєвиди, у вільну хвилину насолоджувався рибальством[3].

Нагороди

  • орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Вшанування пам'яті

Шаблон:Розширити розділ

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ