-
Друзь Олександр Олександрович
Друзь Олександр Олександрович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Олекса́ндрович Дру́зь ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Народився 1995 року в смт Любашівка (Одеська область). Закінчив любашівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — гімназія»; любашівський філіал профтехучилища, здобув спеціальності електрика й механіка, працював у фермерському господарстві «Основа-2». Отримав повістку у військкоматі повідомили, що його призвуть навесні 2014-го, Олександр розрахувався з роботи та налаштувався на службу та підписав контракт. Спочатку потрапив у групу снайперів, потім перевівся у танкісти. Солдат, механік-водій 28-ї окремої механізованої бригади. Затримав порушника кордону, 17 квітня батьки отримали подяку командира частини.
З липня 2014-го перебував у зоні бойових дій. Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» біля села Благодатне (Амвросіївський район). Тоді ж полягли Віктор Булавенко, Костянтин Костенко, Микола Прудій, Олександр Топал й Олександр Цибульський.
Без Олександра лишились мама та сестра.
Похований в Любашівці 23 серпня 2014 року з військовими почестями.[1]
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
- 17 жовтня 2014-го в Любашівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олександру Друзю.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 32.
- Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
- найменовано вулицю Друзя Олександра в смт Любашівка
- присвоєно звання Почесний житель смт Любашівка.[3]