-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дятлов Сергій Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 22:04, 18 березня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дятлов Сергій Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Володи́мирович Дя́тлов (  — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — доброволець, солдат Національної гвардії України.

Життєпис

Стрілець резерву, батальйон «Донбас» (офіційно - не оформлений), псевдо «СВД».

Ранком 29 серпня 2014 року загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у кузові броньованого «КАМАЗа» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Коли «КАМАЗ» вже в'їжджав до Червоносільського, по ньому вистрілив російський танк. Кабіну розірвало, здетонував боєкомплект у кузові. Тоді ж загинули «Стаф», «Руха», «Контра», «ВДВ», «Кавказ», «Рус», «Лисий».

Залишились дружина та два сини, а також доросла донька від першого шлюбу. Молодший син народився через 8 місяців після загибелі батька.

Був похований на Краснопільському кладовищі в м. Дніпро, як неідентифікований захисник Батьківщини. 6 вересня 2017 року Павло Нетьосов, керівник організації «Цитадель», повідомив про ідентифікацію решток Сергія. 12 вересня 2017 року відбулося прощання на Краснопільському кладовищі, на могилі, яка відтепер матиме ім'я[1][2][3].

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (18.08.2021, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ