-
Кирилов Антон Сергійович
| Кирилов Антон Сергійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Анто́н Сергі́йович Кири́лов (, Піщане (Кременчуцький район)— Шаблон:ДС, Іловайськ, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Був єдиною дитиною у матері, яка його виховувала самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці. У 2010 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 31. У 2013 року закінчив ВПУ № 7, здобув професію майстра-налагоджувальника верстатів з ЧПУ.
Після другого курсу влаштувався працювати на Кременчуцький вагонний завод по спеціальності верстатник широкого профілю. У 2014 році звільнився[1].
27 березня 2014 року добровольцем пішов на контрактну службу до ЗСУ. В зоні АТО був двічі. Після війни планував вступити у військове училище, стати офіцером.
Старший стрілець, 93-тя окрема механізована бригада. У липні 2014 року на кордоні Луганської області з Росією. Бойове завдання — не допустити прориву ворога з території Росії.
Після короткотермінової відпустки повернувся на фронт. 25 серпня у складі екіпажу БМП-369 вів бій під Іловайськом, прикриваючи саперів. 27 серпня востаннє вийшов на телефонний зв'язок, через фон (перешкоди) вдалося розібрати тільки слово «мама».
29 серпня 2014 року загинув при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» — на дорозі між селами Многопілля — Червоносільське — Осикове.
3 вересня тіло Антона Кирилова разом з тілами 96 інших полеглих в Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.
Упізнаний за тестами ДНК, перепохований у квітні 2015 року в Кременчуці.
Без єдиного сина лишилась мама Вікторія Прядко.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 (посмертно)[3]
Вшанування пам'яті
- 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову.[4][5]
- 28 вересня 2015 року меморіальна дошка випускникам Антону Кирилову та Володимиру Шульзі відкрита на Стіні Пам'яті ВПУ № 7[6][7].
Джерела
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑
https://www.telegraf.in.ua/topnews/10044864-pogibshiy-v-ato-19-letniy-kremenchuzhanin-anton-kirillov-byl-edinstvennym-rebenkom-v-seme.html
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://memorybook.org.ua/14/kirillov.htm
- ↑
https://www.telegraf.in.ua/topnews/10049070-otkrytie-memorialnyh-dosok.html
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.10.2015 № 616 «Про увічнення пам'яті Гавелі Б. В., Борищака О. А., Кирилова А. С., Гудзенка Ю. О. в м. Кременчуці»
- ↑
https://www.telegraf.in.ua/yandex/10048463-u-kremenchuckomu-vpu-7-vstanovili-memoralnu-doshku-antonu-kirilovu-ta-volodimiru-shulz.html
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 17.07.2017 № 669 «Про увічнення пам'яті бійців АТО Кирилова А. С., Шульги В. О., Садовничого Є. В., Вашури М. В. та Мовчана Д. В. в м. Кременчуці»