-
Кукса Олег Володимирович
| Кукса Олег Володимирович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Оле́г Володи́мирович Ку́кса (, Кременчук, Полтавська — Шаблон:ДС, Троїцьке (Сєвєродонецький район), Луганська область) — солдат Збройних сил України, старший розвідник-телеграфіст, командир розвідувального відділення розвідувальної роти 54-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився у 1970 році в місті Кременчук. Закінчив 8 класів середньої школи № 27, професійно-технічне училище № 20 (зараз Кременчуцький професійний ліцей ім. А. С. Макаренка) — за спеціальністю електрогазозварник. Протягом 1988 - 1990 років проходив строкову військову службу в 79-му прикордонному загоні Західного прикордонного округу (військова частина 2161, Сімферополь). Демобілізувався, закінчив Харківський державний політехнічний університет за спеціальністю «електричні апарати».[1]
З 1996 року працював на керівних посадах — підприємства Кременчука: інженер-технолог технічного відділу підприємства «Техтрансмаш», головний енергетик колективного підприємства «Аеліта», також на заводі силікатної цегли, був начальником електроцеху КП «Кременчукводоканал», головним енергетиком ПАТ «Кременчукм'ясо» — від жовтня 2008 року.[2]
Мобілізований 18 березня 2015 року, пройшов військову перепідготовку у 169-му навчальному центрі. Потім — солдат, стрілець 54-ї окремої механізованої бригади; командир розвідувального відділення розвідувальної роти. Одного разу повзком пробрався до терористів, аби зняти «прапор Новоросії».[3]
10 вересня 2015-го вранці на блокпосту за селом Троїцьке Попаснянського району в напрямку до смт Калинове, підконтрольного «ЛНР», на «розтяжці» з міною «ОЗМ-72», встановленій терористами, підірвалися військові 54-ї бригади. Від отриманих поранень Олег помер за кілька годин у лікарні міста Попасна, Йосип Крутяк загинув на місці, п'ятеро військових зазнали поранень.
15 вересня 2015 року похований у Кременчуці на Свіштовському кладовищі — на Алеї, де поховані загиблі учасники російсько-української війни.
Без Олега лишилися мама, дружина, син 2013 р.н., дві доньки від першого шлюбу.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (16.1.2016, посмертно)[4]
- нагороджений Почесною відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно, розпорядження голови Полтавської ОДА № 183 від 22 вересня 2015 року).
Вшанування пам'яті
- 24 червня 2016 року внесений посмертно у «Книгу пошани Полтавщини» Полтавської обласної ради.
- 27 вересня 2017 року на фасаді Кременчуцької ЗОШ № 27 відкрили меморіальну дошку випускнику Олегу Куксі[5].
- 26 грудня 2017 року на будівлі ВПУ №7 відкрили меморіальну дошку Олегу Куксі [6].
Джерела
- ↑
https://ukraine-memorial.org/ua/biography/kuksa-oleg-volodimirovich/
- ↑
https://np.pl.ua/2015/09/kremenchuk-proschajetsya-iz-herojem-ato/
- ↑
http://www.oblrada.pl.ua/index.php/the-news/6667
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://np.pl.ua/2017/09/pamyat-pro-zahybloho-heroya-ato-oleha-kuksy-uvichnena-v-shkoli-de-navchavsya-kremenchutskyj-heroj/
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.10.2017 № 1161 «Про увічнення пам’яті Кукси О.В. в м. Кременчуці»