-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Лин Олександр Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 13:05, 9 квітня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Лин
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Петро́вич Ли́н ( — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1970 року в селі Явдохівка (Софіївський район, Дніпропетровська область. 1987-го року закінчив Новоюлівську середню школу, вступив до Жданівської морехідної школи (Маріуполь), здобув спеціальність «матрос-моторист». Після закінчення навчання його одразу було призвано на строкову службу, проходив з 1988 до 1990 року у пожежній службі Москви. Повернувшись додому, допомагав батькові з пасікою, але незабаром одружився. З 1991-го мешкав у місті Кривий Ріг (Довгинцівський район) — переїхав із дружиною, влаштувався працювати на «Криворіжсталь». На заводі працював 29 років вогнетривником у мартенівському цеху. Полюбляв риболовлю та намагався привчити до цієї справи донечок; мав «золоті руки», міг полагодити будь-що у хаті. З дружиною розлучився у січні 2019 року, але вони підтримували дружні стосунки.

30 січня 2019-го підписав контракт на військову службу, навчання проходив у 356-му навчальному артилерійському полку; старший солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї танкової бригади.

4 червня 2019 року загинув в передвечірню пору від множинних осколкових поранень поблизу села Новоселівка Друга (Волноваський район) — внаслідок обстрілу з ПТРК військового автомобіля ГАЗ-66, яким здійснювалася доставка продуктів харчування на позиції підрозділу. Тоді ж поліг молодший сержант Едуард Лазарєв.

8 червня 2019 року похований в селі Явдохівка біля могили батька.

Без Олександра лишились мама, брат, сестра та дві доньки 1993 й 2005 р.н.[2]

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ