-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Мажуга Микола Анатолійович

Матеріал з Разом
Версія від 18:38, 15 квітня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мажуга Микола Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Анато́лійович Мажу́га (25 червня 1981 — 3 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях

Закінчив одну із криворізьких шкіл, по тому здобув професію газозварника. Рано втратив батька. Захоплювався спортом. Працював за професією в Європі.

У часі війни — снайпер, 2-й взвод окремої роти снайперів, 17-та окрема танкова бригада. Від рідних приховував свою участь в операціях.

3 лютого 2015 помер у харківському госпіталі від поранень, котрих зазнав 29 січня під час виходу колони з Дебальцевого, 5 днів перебуваючи в комі.

Без Миколи лишились мама Галина Миколаївна, сестра та двоє братів.

Похований у місті Кривий Ріг. 6 лютого в Кривому Розі оголошено днем скорботи.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • в школі, котру закінчив Микола, встановлено меморіальну дошку його честі

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub