-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Малашняк Андрій Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 21:35, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малашняк Андрій Володимирович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Андрі́й Володи́мирович Малашня́к (Шаблон:ДС — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях

Закінчив львівську ЗОШ № 65, одружився, проживав в львівському мікрорайоні Білогорща.

В часі війни — гранатометник, 3-й батальйон територіальної оборони «Воля».

5 вересня 2014-го близько 13 години взвод молодшого лейтенанта 3-го БТРо Калиновського Павла Олександровича кількістю 25 військовиків, та кілька вояків 1-ї танкової бригади, серед яких був Дмитро Власенко, поблизу села Шишкове після 2-годинного бою здійснив відхід у західному напрямку. Командир взводу Павло Калиновський разом з важкопораненим у стегно Андрієм Малашняком та ще трьома бійцями свого взводу і трьома військовослужбовцями 1-ї окремої танкової бригади увечері біля Крутої Гори попав у засідку. Після перестрілки потрапили до полону, полонили й віськовиків 3-го БТРо Павла Калиновського, Петрака Олега Михайловича, Кузьмина Михайла Степановича та Литвина Мирослава Богдановича. Розстріляний терористами з Дмитром Власенком та не ідентифікованими станом на лютий 2017-го вояками, похованими в могилах № 6417 та № 6418.

Вважався зниклим безвісти. 4 червня 2015 року у місці масового поховання, приблизно за 500 метрів на схід від села Крута Гора, дорогою, яка веде до Раївки, знайдено чотири невпізнаних тіла. За результатами молекулярно-генетичної експертизи ідентифіковані Павло Калиновський, Дмитро Власенко та Андрій Малашняк. В ході проведення розслідування стали відомі факти, на підставі є можливість стверджувати, що четвертим було тіло Андрія Норенка, і їх спочатку взяли в полон, а згодом розстріляли.

30 жовтня 2015 року воїна поховали у Львові на кладовищі Білогорщі.

Без Андрія лишились батьки, дружина, сестри Марта, Наталія, Олена.

Нагороди та відзнаки

  • Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

Вшанування

У листопаді 2015 року на приміщенні школи, що на вулиці Роксоляни, 35, відкрито меморіальну дошку випускникові Андрію Малашняку.

Див. також

примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub