-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Мартинов Олександр Олександрович

Матеріал з Разом
Версія від 14:06, 4 січня 2023, створена ua>Леонід Панасюк
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинов Олександр Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Олекса́ндрович Марти́нов ( 17.12.1987, Дніпропетровськ (район Таромське) — Шаблон:Пом 12.8.2014, під Донецьком) — український військовослужбовець Добровольчого Українського Корпусу. Позивний «Мартин», учасник російсько-української війни.

Загинув на блок-посту поблизу м. Донецька, на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине.

Життєпис

Народився 1987 року у Дніпропетровську. З початком жорстоких подій на Майдані у Києві, як патріот перебував у горнилі подій. Воював у складі Добровольчого Українського Корпусу, отримав позивний «Мартин».

Обставини загибелі

Вдень 12 серпня 2014 року, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине.[1][2]. Тоді загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Малолітній Олександр Іванович, Мірошніченко Микола Валентинович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.

Похований в м. Дніпрі на кладовищі «Таромське».

Залишилися батьки та два старші брати, також бійці ДУК ПС (під час інциденту разом із Олександром перебували у розстріляному автобусі, пораненими потрапили у полон).

Нагороди

  • У 2018 році нагороджений відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно), відзн. № 039, наказ № 124/18 від 1 липня 2018 року[3].
  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Вшанування

  • Ще у 2014 році була ініціатива перейменувати вулицю Жовтневу рідного для Олександра селища Таромського, що входить до Дніпропетровська на вулицю Олександра Мартинова. Однак, ініціативу про перейменування на честь загиблого в зоні АТО земляки городяни на громадських слуханнях не підтримали через брак коштів[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 33.
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[6]

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ