-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Мартинюк Микола Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 06:59, 9 червня 2023, створена ua>Леонід Панасюк
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинюк Микола Миколайович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Микола́йович Мартиню́к (13.7.1992, Кременчук — 5.5.2015, Авдіївка) — солдат Збройних сил України, cтрілець — помічник гранатометника аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 13 липня 1992 року в м. Кременчук, Полтавська область, Україна.

Закінчив у 2009 році Кременчуцьку ЗОШ № 17, потім Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості у 2011 році, де отримав спеціальність газоелектрозварника. Строкову службу (2012—2014 рр.) проходив в аеромобільно-десантних військах.

У зону АТО призваний за частковою мобілізацією 14 лютого 2015 року, служив у 95-а окрема аеромобільна бригада.

5 травня 2015-го загинув поблизу Авдіївки — БТР підірвався на фугасі, закладеному терористами. Тоді ж загинули сержант Василь Миханюк, солдати Олександр Щуров та Ярослав Мялкін.

Вдома лишилися батьки. Похований 11 травня 2015 року у Кременчуці, на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.[1]
  • відзнака Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня (21 жовтня 2015, посмертно).[2]

Вшанування пам'яті

17 жовтня 2017 року на фасаді Кременчуцького ліцею № 17 «Вибір» імені М. Г. Неленя, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку.[3]

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ