-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Мялікгулиєв Назар Курбангельдийович

Матеріал з Разом
Версія від 21:38, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назар Мялікгулиєв
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Назар Курбангельдийович Мялікгулиєв (позивний — Поет; 9 жовтня 1990, с. Кобиловолоки, Україна — 23 червня 2022) — український поет, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис

Назар Мялікгулиєв народився 9 жовтня 1990 року у селі Кобиловолоках, нині Теребовлянської громади Тернопільського району Тернопільської области, в сімї етнічного туркмена Курбангельди Мялікгулиєва та уродженки західної України.

Після закінчення Теребовлянської загальноосвітньої школи № 2, 8 працював у лісництві з перервою на військову службу — у 2008—2010 роках служив за контрактом у ракетній бригаді (механік-кулеметник, згодом — механік тактичних ракет).

У 2014 був призваний за третьою хвилею мобілізації. У складі батальйону зенітник Назар пройшов бої під Кримським, а в 2015 — в районі Тошківки, Оріхового, Новотошківського.

Рік після демобілізації був удома. У серпні 2016-го пройшов курси перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас за проєктом «Україна — Норвегія». У грудні 2016 року повернувся до війська. Проходив службу у складі артилерійської бригади, яка на той час виконувала завдання на Луганщині.

Влітку 2017 року звільнився після закінчення терміну контракту й поїхав на заробітки до Європи, півроку був удома й знову повернувся на фронт.

У 2022 році Назар потрапив на фронт вже всьоме. Воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 23 червня 2022 року на східному напрямку оборони під час виконання бойового завдання.

Похований у Козовій.[1]

Залишилися дружина та троє дітей.

Творчість

Із шести років почав писати вірші. Автор поетичних збірок «Крик» (2012), «До народу» (2014), «Критик до народу або вірші мого дитинства» (2022, видана посмертно)[2][3].

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (28 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ