-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Нагорняк Віталій Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 12:45, 19 березня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагорняк Віталій Володимирович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Віта́лій Володи́мирович Нагорня́к — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Короткий життєпис

Закінчив дніпродзержинську ЗОШ, політехнічний технікум. У 1989—1991 роках служив строкову службу. Працював у Дніпродзержинську на заводі «Азот», у Кривому Розі — «Криворіжмаркет», «Криворіжсталь». Закінчив Криворізький європейський університет, займався підприємницькою діяльністю.

Мобілізований на початку серпня 2014-го, командир відділення, 93-а окрема механізована бригада.

17 січня 2015-го загинув у бою за Донецький аеропорт з російськими збройними формуваннями. Нагорняк вогнем з гранатомета стримував атаку терористів, врятувавши побратимів ціною власного життя. У бою загинув солдат Дмитро Фурдик — поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом.

Вдома лишились дружина та діти. Похований 22 січня 2015-го в Кривому Розі. У місті оголошено жалобу через загибель Олександра Данюка та Віталя Нагорняка.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[2][3].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ