-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Подвезенний Олексій Геннадійович

Матеріал з Разом
Версія від 05:20, 14 лютого 2022, створена ua>TohaomgBot (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Подвезенний
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олексі́й Генна́дійович Подвезе́нний ( року, с. Красний Деркул, Станично-Луганський район, Луганська область — Шаблон:ДС року, с. Новомихайлівка, Покровський район, Донецька область) — солдат, заступник командира бойової машини піхоти, оператор-навідник 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Походив з простої родини, батько — кочегар на прикордонній заставі Красна Талівка, мати — у сільськогосподарському підприємстві. Закінчив загальноосвітню школу в селі Красна Талівка, після чого відбув строкову службу[1].

27 листопада 2019 року підписав контракт зі Збройними Силами України, на військову службу призваний Біловодським райвіськкоматом Луганської області. Вишкіл за фахом «кулеметник» проходив у навчальному центрі «Десна». У складі 28-ї механізованої бригади служив з 2 березня 2020 року[2].

Учасник Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2020 року.

Загинув 6 лютого 2021 року, поблизу с. Новомихайлівки, на Донеччині, внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП. Разом з ним загинув старший солдат Назарій Поліщук, ще один військовослужбовець зазнав важких поранень.

Похований 9 лютого 2021 року у рідному селі Красний Деркул. На похорон захисника зібралось все село. Залишились батьки, старша сестра та дівчина, з котрою планував одружитись[3].

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Почесна відзнака «Захисник Луганщини» (посмертно)[5].

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ