-
Раковський Олександр Сергійович
| Олександр Раковський Раковський Олександр Сергійович | |
|---|---|
 СтаршинаШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олександр Сергійович Раковський — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Народився 2 липня 1993 року в селі Висока Піч (з 2020 року — Тетерівська сільська громада) Житомирського району Житомирської області.
Закінчив місцеву загальноосвітню школу, вступив до Житомирського ПТУ№ 6. Тут він здобув професію електрозварювальника. Декілька років працював за професією. З початком війни на сході був призваний на військову службу до ЗС України. Починаючи з 2014 року неодноразово перебував на Донбасі в складі АТО та ООС. Служив у 26-й артилерійській бригаді, якій у травні 2019 року було присвоєно ім‘я генерал-хорунжого Романа Дашкевича. У 2016 році перевівся до 95-тої окремої десантно штурмової бригади в місті Житомир. У червні 2020 році звільнився з військової служби. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій у складі 95 ОДШБр. Старшина військової служби за контрактом.
Загинув вранці 7 березня 2022 року в результаті авіаудару в боях на Київщині. Чин прощання із загиблим проходив 13 березня 2022 року у рідному селі Тетерівської сільської громади на Житомирщині. Разом із ним також були поховані земляки — старший лейтенант Олександр Шеров та старший солдат Тарас Іваницький, які загинули разом[1][2][3].
Нагороди
- Відзнака 26-та окрема артилерійська бригада імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича
- Медаль « За взірцевість у військовій службі»
- Медаль « Учасник АТО»
- Медаль « Учасник АТО»
- Медаль « 20 років високомобільні десантні війська України. Ніхто крім нас!»
- Медаль « 95 Окрема Десантно — Штурмова бригада»
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Примітки
Джерела
- ↑
https://suspilne.media/217104-na-zitomirsini-poprosalisa-z-zagiblimi-v-boah-vijskovosluzbovcami/
- ↑
https://news.rivne.ua/post2394692
- ↑
https://rio-berdychiv.info/novini/nauka/item/20011-starshyi-soldat-taras-ivanytskyi-zakhyshchav-ukrainu-do-ostannoho-podykhu.html
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/05/08/prezydent-vidznachyv-derzhavnymy-nagorodamy-zahysnykiv-ukrayiny-3/