-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Рацун Сергій Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:43, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Рацун
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Петро́вич Рацу́н (1976—2020) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1976 року в селі Москвитянівка (Полонський район, Хмельницька область). В Малошкарівській ЗОШ закінчив 9 класів, по тому — Грицівське ВПУ № 38, тракторист, працював за фахом у місцевому фермерському господарстві. 1994-го призваний до лав ЗСУ; направлений для проходження військової служби до навчального центру «Десна», після закінчення навчання — в лавах 95-ї аеромобільної бригади. З 1996 року мешкав у місті Славута; працював на славутському заводі «Будфарфор». Займався благодійністю — допомагав онкохворим дітям.

З 2 серпня 2014 року проходив службу за мобілізацією — в 128-й бригаді, кулеметник. Воював поблизу Дебальцевого, зокрема, біля Санжарівки (за висоту 307,5 м). У травні 2016-го підписав контракт з 93-ю бригадою, старший солдат, механік-водій БМП-2 механізованого батальйону. Брав участь в боях біля Кримського, Новотроїцького, Авдіївки, постійно подовжуючи контракт. 2019 року був задіяний в навчаннях Combined Resolve (у Німеччині).

5 січня 2020 року у вечірню пору загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) від кулі снайпера — зазнав поранення у голову під час обстрілу з боку окупованого Жолобка.

9 січня 2020-го похований з військовими почестями у Славуті, на Новому кладовищі. Останню дорогу Сергія люди встеляли квітами.[2].

Без Сергія Рацуна лишились мама, три брати, дружина, донька Софія і пасинок Олексій Залевський (теж учасник війни)[3].

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4].
  • 27 червня 2021 року на фасаді Малошкарівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[5][6].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ https://novynarnia.com/2020/01/06/vid-kuli-snaypera-pid-zholobkom-polig-holodnoyarets-sergiy-ratsun/

  2. ↑ Напередодні Різдва від ворожих куль загинули Сергій Дичек та Сергій Рацун
  3. ↑ https://suspilne.media/8177-se-vcora-u-mene-bulo-dva-batka-sogodni---zodnogo---pasinok-zagiblogo-voina/

  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/05/dzvin-pamyati-prolunav-chotirnadczyat-raziv%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-ta-zahisnicz/

  6. ↑ Шаблон:YouTube
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Рацун_Сергій_Петрович&oldid=16721