-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Рябич Дмитро Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 11:27, 13 серпня 2023, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Рябич
Рябич Дмитро Миколайович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Дмитро Миколайович Рябич — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Дмитро Рябич народився 28 липня 1986 року в селі Куторжисі Хорольського району на Полтавщин. Після закінчення Петракіївського НВК «школа-ліцей» навчався у Хорольському міжрегіональному центрі, де здобув спеціальність кухаря. Працював будівельником у будівельній компанії ТОВ «Будтехіндустрія Інвест». В останні роки вахтовим методом працював у Києві. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі 81-ої окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Дмитро Рябич обіймав військову посаду стрільця-санітара першого десантно-штурмового взводу. Загинув під час масованого обстрілу села Малинівки поблизу міста Гуляйполя Запорізької області 6 травня 2022 року. Чин прощання із Дмитром Рябичем та загиблими співслуживцями старшим солдатом Євгенієм Горенком, солдатами Юрій Гапулою, Сергієм Коротченком та Микитою Луговим, а також старшим солдатом Євгеном Цукановим та солдатом Олександром Шинкаренком відбувся 10 травня 2022 року біля Свято-Успенського кафедрального собору Полтави, а наступного дня в Хоролі. Поховали загиблого 11 травня 2022 року в рідному селі Куторжиха Хорольської міської громади[1][2][3][4][5][6].

Родина

У загиблого залишилася дружина Альона Сергіївна, син Денис, донька Валерія та мама Олена Олександрівна.

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ