-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Савлук Павло Валентинович

Матеріал з Разом
Версія від 21:45, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савлук Павло Валентинович
UANs shoulder mark 01h.svg МатросШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці

Павло́ Валенти́нович Савлу́к (, с. Плетений Ташлик, Маловисківський район, Кіровоградська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) — український військовик, матрос Військово-морських сил ЗС України, розвідник морської піхоти, учасник російсько-української війни. Позивний «Фізрук».

Біографія

Народився 1991 року в селі Плетений Ташлик на Кіровоградщині. 2006 року закінчив Оситнянську загальноосвітню школу I—II ступенів Новомиргородського району. 2011 року — Кіровоградський навчальний центр № 6 за професією «столяр-будівельник». Займався тайським боксом. Мешкав у селі Верхньоінгульське Бобринецького району.

Під час російської збройної агресії проти України 30 червня 2016 року Бобринецьким районним військкоматом був призваний на військову службу за контрактом. Пройшов навчання у 169-му навчальному центрі «Десна».

Матрос, розвідник-номер обслуги 2-го розвідувального відділення 3-го розвідувального взводу розвідувальної роти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України, в/ч А2802, м. Миколаїв. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Маріупольському напрямку. Планував пов'язати своє майбутнє з армією, вступити до військового навчального закладу.

30 квітня 2017 року, під час виконання бойового завдання поблизу с. Водяне у Приазов'ї, на спостережному посту зазнав кульового наскрізного поранення скронево-потиличної ділянки голови від кулі снайпера, 9 днів перебував у комі, 9 травня о 1:30 помер в Обласній клінічній лікарні імені Мечникова у Дніпрі.

Похований 11 травня на кладовищі села Верхньоінгульське[1].

Залишилися мати і брат.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 161/2017 від 13 червня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Нагороджений відзнакою Кіровоградської області нагрудним знаком «За мужність і відвагу» (посмертно).
  • 1 серпня 2017 року нагороджений Вищим знаком народної пошани орденом «За мужність і відвагу» (посмертно, ВО «Країна»)[3][4].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ