-
Сивак Віктор Олександрович
| Сивак Віктор Олександрович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Ві́ктор Олекса́ндрович Си́вак ( , м. Сокаль, Львівська область, Україна — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Закітне, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, розвідник, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
Біографія
Народився 1992 року у м. Сокаль на Львівщині. 2009 року закінчив Сокальську гімназію імені Олега Романіва. Захоплювався історією, багато читав, займався спортом. 2013 здобув вищу освіту (бакалавр) в Одеському національному політехнічному університеті. Але вирішив стати військовим і в січні 2014 вступив на військову службу за контрактом.
Солдат, розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.
З весни 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України.
19 червня 2014, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, командир відділення старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один з них — важко поранений[1][2][3]. Шаблон:Seealso
23 червня в Сокалі на вулиці Героїв УПА відбулося врочисте прощання із загиблим Героєм. Похований на новому міському цвинтарі.
Залишились батьки Мар'яна Миколаївна та Олександр Васильович.
Нагороди та вшанування пам'яті
15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
13 грудня 2014 року на фасаді будівлі Сокальській гімназії імені Олега Романіва встановили меморіальні дошки пам'яті двох випускників — Віктора Сивака і Валентина Прихода, який загинув у бою за Савур-Могилу і був двоюрідним братом Юрія Прихода, котрий поліг в одному бою з Віктором Сиваком[5].
У червні 2015 року на місці бою, біля с. Закотного, на честь полеглих бойових побратимів військовики 24-ї бригади встановили обеліск[6].
19 червня 2017 року на Донеччині, з ініціативи місцевої громади, відкрито пам'ятник сімом воїнам 24-ї бригади, які загинули у бою за звільнення села Закітне[7].
Примітки
Джерела
- Сивак Віктор Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Сивак Віктор Олександрович // Український меморіал.
- Шаблон:Youtube
- Василь Сорочук. Віктор Сивак загинув, захищаючи Україну // Голос Сокальщини, 28 червня 2014.
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Бібліоінформація
- ↑ У бою під Ямполем загинуло семеро військових 24 бригади, яка дислокується в Яворові // Львівська ОДА, 20 червня 2014
- ↑ Бої за Ямпіль та Закотне — приклади мужності героїв «Залізної» бригади // Сайт Міністерства оборони України, 21 червня 2016
- ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ На Сокальській гімназії встановили меморіальні дошки загиблим у АТО бійцям // ZIK (інформаційна агенція), 10 грудня 2014
- ↑ На місці бою з'явився обеліск // Сайт Міністерства оборони України, 24 червня 2015
- ↑ На Донеччині з ініціативи місцевої громади відкрито пам'ятник сімом воїнам 24 окремої механізованої бригади // Сайт Міністерства оборони України, 20 червня 2017