-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Французан Ігор Леонтійович

Матеріал з Разом
Версія від 07:16, 27 червня 2019, створена ua>Леонід Панасюк
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Французан Ігор Леонтійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

І́гор Лео́нтійович Французан ( — Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1976 року в селі Пенькине (Новомиргородський район, Кіровоградська область); закінчив школу у селі Пастирське. Пройшов строкову військову службу, мешкав в селі Високі Байраки біля Кропивницького.

12 серпня 2015 року призваний за мобілізацією; молодший сержант, навідник — командир відділення зенітного артилерійського взводу 37-го батальйону «Запоріжжя» 56-ї бригади. 3 квітня 2017-го підписав контракт.

6 червня 2018 року під вечір противник намагався оточити ВОП поблизу селища Піски (Ясинуватський район) але вчасно був помічений військовиками передового спостережного посту, які вступили у бій. Резервна група з 4-х бійців почала переслідування; двоє вояків загинули внаслідок підриву на міні з «розтяжкою» — Ігор Французан та Степан Литковець, ще один виніс пораненого. Загиблих не вдалось знайти — зокрема, через щільну замінованість ділянки «сірої зони». Їх тіла виявили й забрали з поля бою 10 червня — під гарантії української сторони терористи, передали 11 червня за обміном.

14 червня 2018 року похований на Почесній Алеї Рівнянського кладовища міста Кропивницький.

Без Ігоря лишились батьки у Кропивницькому й троє дітей — дві доньки і (син від різних шлюбів).

Нагороди та вшанування

  • указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ