-
Шилік Анатолій Вікторович
Анатолій Вікторович Шилік | |
---|---|
КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Анато́лій Ві́кторович Ши́лік (Шаблон:Н 16 вересня 1976, Ковель, Волинська область, Українська РСР, СРСР — 25 серпня 2014, Кутейникове, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — капітан Збройних сил України.
Короткий життєпис
Народився 1976 року в місті Ковель (також вказується Камінь-Каширський). Через тиждень після народження він переїхав з батьками у Херсонську область, де проживав до 1993 року (Нижні Сірогози); закінчив місцеву школу.[1] Вступив у Сумське вище артилерійське військове училище імені М. В. Фрунзе, після звкінчення був направлений для проходження подальшої служби у місто Ковель; тут зустрів майбутню дружину. Ту 1996-го служив у 802-му реактивному артилерійському полку.[2] 2005 року звільнений в запас у званні капітана.
Останні десять років після розформування військової частини займався цивільними справами.
З квітня 2014 року — доброволець, у зоні бойових дій з весни 2014-го. Командир мінометної батареї, 51-ша окрема механізована бригада.
У ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в під Докучаєвськом мінометна батарея капітана Шиліка зазнала важких втрат. 3-й батальйон 51-ї бригади опинився в оточенні в районі Березове — Оленівка під постійним артилерійським обстрілом російсько-терористичних військ. Більшість особового складу батареї перебувала на блокпосту 39-06 неподалік від Іловайська. Цей блокпост обстрілювався самохідно-артилерійськими гарматами «Нона». Від одного з пострілів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік особисто кинувся його гасити. На допомогу капітану з укриттів вибігли й інші бійці. Коли вони всі були поруч з машиною, прилетіло ще кілька снарядів «Нони» і командир загинув разом з іншими військовослужбовцями[3].
Похований у Ковелі 2 вересня 2014 року.
Без Анатолія лишились дружина й двоє дітей — дочка Тетяна 2001 та син Артем 2012 р. н.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)
- 22 травня 2015 року, в річницю бою під Волновахою, у Ковелі урочисто відкрито пам'ятну стелу в честь жителів міста та району, які загинули під час російсько-української війни — Олександра Артемука, Станіслава Максимчука, Павла Редьковича, Романа Данилевича, Андрія Мостики, Олексія Тарасюка, Андрія Омелянюка, Олександра Абрамчука, Олександра Ярмолюка, Сергія Дем'яника, Андрія Задорожнього та Анатолія Шиліка.[4][5]
- Ковельська міська рада прийняла рішення присвоїти новозбудованій вулиці в районі вулиці Зерова ім'я Анатолія Шиліка.[6][7]
- 6 грудня 2016 року у Ковелі освячено меморіальну дошку Анатолію Шиліку.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 11
- Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[8]
- почесний громадянин міста Ковеля (2021; посмертно)[9]
- в нижньосірогозькій ЗОШ відкрито пропам'ятну дошку на його честь
Примітки
Джерела
- № 873/2014
- Шилік Анатолій Вікторович
- У Ковелі поховали командира мінометної батареї Анатолія Шиліка
- У Ковелі відкрили меморіальну дошку Анатолію Шиліку
- Небесна Гвардія
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑ Херсонська обласна бібліотека
- ↑
https://www.volynnews.com/news/all/u-koveli-vidkryly-memorialnu-doshku-kombatu-51-oyi-omb-anatoliiu-shyliku/
- ↑
http://tyzhden.ua/Society/164891
- ↑ Ковельщина вшанувала пам'ять волинян, які загинули під час антитерористичної операції на сході України
- ↑
http://byut.volyn.net/ковельські-батьківщинівці-підтрим/
- ↑
http://voltv.com.ua/u-koveli-novi-vulytsi-nazvut-na-chest-zahyblyh-vojiniv-ato/
- ↑
http://vip.volyn.ua/articles/u-koveli-hochut-nazvaty-7-vulyc-imenamy-geroyiv-ato
- ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
- ↑ Ковельська міська рада