-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Вербицький Володимир Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 20:17, 3 червня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Вербицький Володимир Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373
Надгробок на могилі В. Вербицького..jpg

Володи́мир Володи́мирович Верби́цький (Шаблон:Н 28 червня 1988; м. Львів — Шаблон:† 11.7.2014; Зеленопілля, Свердловський район, Луганська область) — український військовик, солдат, командир протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї Залізної імені князя Данила Галицького окремої механізованої бригади (Яворів) Сухопутних військ Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступня (14.03.2015; посмертно).

Життєпис

Народився Володимир Вербицький 28 червня 1988 року в місті Львів. Закінчив загальноосвітню школу міста Львів, потім — Національний університет «Львівська політехніка».

Навесні 2011 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Служив в 80-му окремому аеромобільному полку Високомобільних десантних військ (з 2015 року — 80-та окрема десантно-штурмова бригада; військова частина А0284, місто Львів). В січні 2012 року звільнений зі Збройних сил України у запас.

Взимку 2013—2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.

Навесні 2014 року Володимир Вербицький мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 24-й Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0998; місто Яворів Львівської області).

З літа 2014 року брав участь у антитерористичній операції на сході України.

Володимир Вербицький похований 26 серпня 2014 року на полі Почесних поховань № 76 Личаківського цвинтаря міста Львів[1][2].

У Володимира Вербицького залишились мати, старший брат та дві сестри.

Обставини загибелі

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військ, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед них і Володимир Вербицький[3].

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.03.2015; посмертно)[4].

Пам'ять

21 листопада 2016 року в місті Львів на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 65 (вулиця Роксоляни, 35), де навчався Володимир Вербицький, йому відкрито меморіальну дошку[2].

Див. також

Примітки

Посилання

https://ukraine-memorial.org/ua/biography/verbickiy-volodimir-volodimirovich/


Шаблон:Учасники РУВ