Ярмолюк Олександр Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:59, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярмолюк Олександр Петрович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Петро́вич Ярмолю́к (, м. Ковель, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, Україна) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 3 липня 1982 року у Ковелі на Волині. По закінченні 11 класів ковельської середньої школи № 10 здобув професію столяра в ПТУ № 5. Працював у туристичній фірмі водієм.

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України, служив на посаді командира мінометного розрахунку 51-ї механізованої бригади, в/ч А2331, м. Володимир-Волинський. Разом із підрозділом брав участь у боях в районі Іловайська.

29 серпня 2014 року загинув під час обстрілу українських військовиків, що виходили з оточення так званим «зеленим коридором» біля села Новокатеринівка Старобешівського району. Спочатку тіло Олександра Ярмолюка разом із тілами ще 87 невпізнаних полеглих українських солдатів 2 вересня 2014 року було вивезене з-під Іловайська до Запоріжжя, і ковельчанин ще тиждень вважався зниклим безвісти[1]. Пізніше був упізнаний родичами й бойовими побратимами, та перевезений на рідну Волинь.

Удома залишилися дружина Юлія та двоє синів[2][3].

Похований 7 вересня 2014 року на кладовищі міста Ковеля[4][5][6].

Нагороди

4 червня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].

Вшанування пам'яті

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ