-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Яцуник Віктор Васильович

Матеріал з Разом
Версія від 21:59, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Яцуник
Віктор Васильович Яцуник
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Віктор Васильович Яцуник (позивний — Британець; 11 квітня 1978, с. Верняки, нині Україна — вересень 2022, м. Ізюм, Харківська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно).

Життєпис

Віктор Яцуник народився 11 квітня 1978 року у селі Верняках, нині Збаразької громади Тернопільського району Тернопільської области України. Навчався в Тернополі на столяра.

Переїхав у Велику Британію у 1998 році. Після переїзду до Англії здобув фах сантехніка. Громадянин Великої Британії. Мешкав у графстві Оксфордшир, був резервістом Британських Збройних Сил з 2018 року. Служив у британській армії, працював за контрактом на Кіпрі. З 2014 року допомагав збирати гроші та спорядження для солдатів ЗСУ.

У 2021-му з армійським другом Денні відкрив власну фірму з ремонту й оновлення будинків.

Коли ж сталося повномасштабне вторгнення, залишив родину й службу в армії Великої Британії та після 25 років еміграції повернувся захищати Україну. 2 березня 2022 вночі вилетів з Британії до Польщі, там купив автівку, пересів на неї, перетнув кордон і вранці 4 березня вже був у Львові. Після оборони Києва подав рапорт до Британської армії щодо припинення контракту, бо мав чітке бажання вступити до лав ЗСУ. Був командиром підрозділу з евакуації поранених, тренував українських солдатів.

Служив у батальйоні розвідки «Скала», в.ч. А0891. Звільняв від окупації місто Ізюм.

17 вересня 2022 року разом із кількома іншими бійцями прямував для евакуації поранених із передової у районі щойно звільненого міста Ізюм, що на Харківщині. Випадково натрапив на міну МОН-50 і загинув з побратимом.

Згідно заповіту його тіло кремували. Частину заповів поховати у Лондоні, ще одну — на батьківщині, у с. Верняки на Тернопільщині, де народився. Ще одну частину праху поховати у братській могилі.

Залишилась дружина, двоє дітей.

Нагороди

  • медаль «За військову службу Україні» (12 вересня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1];
  • почесний громадянин міста Тернополя (3 жовтня 2022, посмертно) — за вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, героїзм та самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов'язків[2];
  • медаль «За хоробрість в бою» (липень, 2022).

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ