-
Римар Павло Андрійович
Павло Андрійович Римар | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Павло́ Андрі́йович Ри́мар (8 липня 1980, м. Тернопіль — 1 лютого 2015, поблизу с. Преображенка Каланчацького району Херсонської області) — український військовик, журналіст. Член НСЖУ (грудень 2009[1]).
Життєпис
Навчання
Навчався у Тернопільській ЗОШ № 16 (1–9 класи), ЗОШ № 12 (10-11 класи), яку закінчив у 1997 році. Активно займався спортом, відвідував секцію боротьби в одній зі спортивних шкіл Тернополя. Грав у КВК, колекціонував різноманітні військові речі: каски, ножі тощо. Зі слів класного керівника у 16-ій школі Галини Герман Павло був толерантний, тактовний, веселим, життєрадісним — лідером у класі.
У 1997—2001 роках навчався на факультеті психології (спеціальність «Практична психологія») у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.
В армії
Від 27 листопада 2001 до 8 жовтня 2002 року служив у Внутрішніх військах України (ВЧ 3008, м. Вінниця).
В АТО
Добровольцем пішов до батальйону територіальної оборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді в Крим у складі 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч».
Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». Тоді в пожежі загинуло шестеро військовослужбовців.
Прощання
Поховали Павла Римара на Микулинецькому цвинтарі Тернополя 6 лютого 2014 року. Цей день у Тернопільській області був оголошений Днем жалоби за загиблими бійцями «Збруча»[2].
Родина
Одруженим не був. Батько Павла, майор міліції, помер у 2002 році. Залишилася мати Тетяна і молодший брат Віталій.
Вшанування пам'яті
Відзнаки
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[3];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].
Див. також
- Список тернопільців, які загинули під час АТО
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень - квітень 2015)
Примітки
Джерела
- Автобіографія.
- Яворська, А., Ковальова, О. Пекуче сузір'я Червоного Чабана / Анастасія Яворська, Олена Ковальова // Вільне життя плюс. — 2015. — № 10 (6 лют.). — С. 3.
- Сумний, І. Загинуло шість бійців з Тернопілля… Не на війні / Іван Сумний // Свобода. — 2015. — № 8 (4–6 лют.). — С. 8.
Посилання
Шаблон:Вікіпосилання Шаблон:External media
- На Херсонщині в районі виконання завдань військовослужбовців ЗС України сталася надзвичайна подія // Сайт Міністерства оборони України. — 2015. — 1 лютого.
- Тернопільщина у жалобі за загиблими бійцями батальйону «Збруч» // Сайт Тернопільської ОДА. — 2015. — 2 лютого.
- Прокуратура знайшла винуватця пожежі на Херсонщині, внаслідок якої загинули шестеро військових // ТСН. — 2015. — 2 лютого.
- ↑ Посвідчення члена НСЖУ № 22248.
- ↑ 7 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 6 лютого.
- ↑ Шаблон:Рішення ради
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.
- Персоналії за алфавітом
- Уродженці Тернополя
- Українські військовики
- Українські журналісти
- Члени НСЖУ
- Випускники Тернопільської школи № 12
- Випускники Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
- Померли в Каланчацькому районі
- Почесні громадяни Тернополя
- Військовики Тернополя
- Загинули внаслідок пожежі