-
Гаврюшин Євген Володимирович
Гаврюшин Євген Володимирович | |
---|---|
ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Євге́н Володи́мирович Гаврю́шин — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Поступив на військову службу з 1983 із Самбірського військового комісаріату.
1983 по 1984 служив рядовим у 24 механізованій бригаді.
1984 — поступив в вище Хмельницьке артилерійське командне училище.
1988 — проходив службу у Прибалтійського військовому окрузі, м. Калінінград.
1989 — проходив службу у 144 мотострілковій дивізії в місті Таллін.
1992 — народився його перший син, Гаврюшин Олег Євгенович.
1991 — приходив службу у військовій частині А1108, місті Дрогобич.
1994 — служив у військовій частині А3974, місті Самбір.
1995—1997 навчався у Одеському інституті сухопутних військ.
1996 — одружився на Хававчак Надії Михайлівні.
1996 — народився його другий син, Гаврюшин Олександр Євгенович.
1998 по 2006 проходив службу на посадах Офіцера, Старшого офіцере в службі РАО, начальника відділу в управлінні логістики Західного оперативного командування, місто Львів. Був одним з найдосвідченіших фахівців у галузі ракетно-артилерійського озброєння.
2002 — народилась його дочка, Гаврюшина Марія Євгенівна.
2006 по 2015 проходив службу центральному ракетному-артилерійському управлінні озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції у 2014 році.
Згодом викладав у Національній академії сухопутних військ імені гетмана Петра Сагайдачного.
Загинув 13 березня 2022 року під час російського ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському військовому полігоні.[1]
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).