-

Сьогодні 10 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

О

Матеріал з Разом
Версія від 11:33, 21 вересня 2022, створена ua>Sasha1024
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:About Шаблон:Кирилиця О, о — кирилична літера, є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

Історія

За формою накреслення це дещо видозмінена кирилична літера Early Cyrillic letter Onu.png («онъ»), що походить від греко-візантійської уставної літери Ο («омікрон»).

У давньоруській і староукраїнській писемностях паралельно з Early Cyrillic letter Onu.png вживалася (переважно на початку слова) для позначення цього ж звука також кирилична літера Ѡ («омега»), яка походить від греко-візантійської Ω («омеги»), а для передавання звукосполучення «от» — літера Ѿ («от»). Всі ці літери у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У старослов'янській кириличній цифірі мала числове значення «сімдесят».

У глаголиці мала накреслення Glagolitic on.svg і числове значення «80».

Використання

О — дев'ятнадцята в українській абетці, буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У сучасній українській мові цією літерою позначають кілька схожих звуків:

  • [ɔ] — огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття (вогонь, озеро);
  • [o] — його алофон, що вимовляється у ненаголошеній позиції перед складом з наголошеним — [зоузуля, коужух] (близько до «у»);
  • [o̞] — його другий алофон (поїзд).

Звук «о»

Літера о передає фонему /o/, що містить кілька алофонів: [ɔ], [o], [o̞]. Ця фонема в сучасній українській мові може мати різне походження.

Словотворення

«О» може бути префіксом-формантом при словотворенні, напр., омріяти, огорнути, охопити, ошукати[1]. Сучасні українські прийменники (префікси) о-, об- походять від індоєвропейських прийменників (префіксів) *o, obъ, *otъ. Прийменник (префікс) *obъ мав первинне значення руху навколо, довкруги чогось, а прийменник *o — абстрактні значення переходу в інший стан (нині за ним закріплене значення завершення перехідної дії). Префікс о- має фонетичні варіанти об-, обі-, обо-, які здебільшого зумовлені наступним сполученням звуків[2]. З іншого боку, первісне obъ спрощується перед приголосними до о[3].

Вигук

«О» може бути вигуком, вказівною часткою[3]. Уживається при вираженні різних почуттів, душевних переживань і для підсилення емоційної виразності[4].

Інше використання

Використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 7-О і т. д.

В інших кириличних абетках

Російська мова

У російській мові «о» передає звук [o] лише у наголошених складах. У ненаголошених вона читається як [a] (корова — [каро́ва]) або [ъ] (молоко — [мълако́]) — це явище відоме як акання. У північноросійських діалектах «о» читається як [o] і в ненаголошеному положенні — це називається оканням.

Церковнослов'янська мова

У церковнослов'янському письмі літера «онъ» має кілька графічних варіантів, що розрізнюються за вживанням:

  1. Звичайний «онъ» — Early Cyrillic letter Onu.png;
  2. Вузький «онъ» — використовується у складі диграфа «ук» (правильніше «он-ік»).
  3. Широкий «онъ» — Cyrillic letter Round Omega.png. Використовується у таких випадках:

Поряд з буквою «онъ» для позначення звука [о] у церковнослов'янському письмі використовується також Ѡ («омега»). Вживання тієї чи другої літери регламентується правилами правопису. Для передавання сполучення «от» у прийменниках і приставках використовують букву Ѿ («от»).

Варіанти

У московській орфографії (дониконівській і старообрядців) «вузьке» накреслення могло вживатися замість звичайного і в інших випадках (частіше ненаголошене), але без чіткої системи, лише з міркувань зручності набирання «тісних» рядків. У стародрукованих книгах (Івана Федорова та інших) «широке» накреслення взагалі не використовувалося — замість нього вживали «звичайне», а замість останнього — «вузьке».

Очні й охресні О
Написання «Серафими многоочитії» з Псалтиря XV століття

У рукописах трапляються і більш екзотичні варіанти:

  • У слові «око» літеру «о» писали з крапкою усередині — для схожості зі справжнім оком — Cyrillic letter monocular O.svg;
  • У двоїні «очи» літеру «о» могли писати з двома крапками — Cyrillic letter binocular O.svg, або подвійною, з крапками у кожній із з'єднаних між собою «о» — Cyrillic letter double monocular O.svg.
  • У слові «многоочитїи» (про херувимів) відоме вживання цілої «хмари» з літер «о» з крапками — ;
  • У словах округъ, окрестъ з похідними від них усередині «о» ставили хрестик («охресне о») — Cyrillic letter crossed O.svg

У пізних берестяних грамотах XV століття (окремі приклади є в XIV і навіть у XIII століттях) «широке» о (у деяких почерках розімкнуте згори) і о з крапкою усередині («очне», воно могло бути вузьким і широким і навіть з «війками» зверху) часто використовували на початку слова і після голосної, у той час як в інших позиціях виступало звичайне «вузьке» о. Замість «широкого» могли використовувати й омегу.

Фігурні старокириличні накреслення О включені у стандарт Юнікод версії 7.0[5]:

Вид символа U+A66E multiocular O (10 eyes).svg Cyrillic letter double monocular O.svg Cyrillic letter monocular O.svg Cyrillic letter double O.svg Cyrillic letter crossed O.svg Cyrillic letter binocular O.svg
Код великої літери U+A66C U+A668 U+A698 U+A69A U+A66A
Код малої літери U+A66E U+A66D U+A669 U+A699 U+A69B U+A66B

Цікаві факти

  • Слово з трьома цими літерами підряд: зоооб'єднання.
  • В українській мові існує слово, що складається з однієї цієї літери — «о». Воно омонімічне: може означати як вигук, часто уживаний у звертанні (О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок), так і прийменник (перед голосними має форму об). Зараз цей прийменник використовується лише для позначення часу (о сьомій годині), і з дієсловами, що мають значення «зіткнутися», «ударитися», «битися» (миска розбилася о камінь, хвилі б'ються о берег). Історичне вживання прийменника «о» було ширшим, так, у сполученні з місцевим відмінком він широко використовувався замість прийменника «про», трапляється в цьому значенні він і в літературі: «О Довбушу він ніколи не споминав, о грошех і скарбах тож само ні» (І. Я. Франко), «А тут бур'ян, піски, тали… І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила» (Т. Г. Шевченко), «Ще довго стояла громада нерухомо.. Нарешті розійшлась: кожний мав о чім думати після слів Соловейка» (М. М. Коцюбинський)[6]. У цьому значенні прийменник «о» зараз широко вживається у деяких слов'янських мовах (Шаблон:Lang-ru, , Шаблон:Lang-sr, Шаблон:Lang-hr — «я думаю про тебе»). У сучасній українській мові може заміняти «про» з метою стилизації під старосвітське мовлення («Слово о полку Ігоревім»).
  • На кириличній клавіатурі з розкладкою ЙЦУКЕН літери А і О помічені точками або рисками — для зручнішої орієнтації при сліпому методі друкування.
  • Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, «оником» (зменшувальна форма «он») наприкінці XIX — початку XX ст.ст. називали нуль[7].

Таблиця кодів

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод
(звичайне О, о)
Велика 1054 041E 002036 00000100 00011110
Мала 1086 043E 002076 00000100 00111110
Юнікод
(широке Шаблон:Unicode)
Велика 1146 047A 002172 00000100 01111010
Мала 1147 047B 002173 00000100 01111011
ISO 8859-5 Велика 190 BE 276 10111110
Мала 222 DE 336 11011110
KOI 8 Велика 239 EF 357 11101111
Мала 207 CF 317 11001111
Windows 1251 Велика 206 CE 316 11001110
Мала 238 EE 356 11101110

Література

Примітки

Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова