Онікієнко Олег Олександрович

Олег Олександрович Онікієнко
Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко (, м. Київ, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Корсар».

Снайпер-розвідник, 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь». Загинув у бою під Дебальцевим.

Життєпис

У радянські часи Олегу довелося пройти війну в Афганістані, конфлікт в Нагорному Карабасі, а також дві ротації у Сьєрра-Леоне. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті Бровари під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки — начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у фільмі «Точка рока».

Під час Революції Гідності координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости.

Весною 2014-го поїхав у військову частину Нацгвардії в Нових Петрівцях як інструктор, у складі батальйону «Донбас» вирушив до 169-го навчального центру в Десні, на підготовку. 20 червня склав присягу у складі новоствореного 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», був снайпером-розвідником. Брав участь в «зачистці» Слов'янська від російсько-терористичних угруповань, потім протягом трьох тижнів захищав підхід до міста на горі Карачун. В подальшому виконував завдання в районі міста Дебальцеве.

15 серпня 2014 року, близько 4:40, під час бойового виїзду, група бійців батальйону разом із комбатом потрапила у засідку поблизу села Малоіванівка Перевальського району, на схід від Дебальцевого. Снайперським вогнем противника було поранено комбата, Олег прикривав його собою і дістав поранення розривною кулею, яка пошкодила легені, врятувати його життя не вдалося, помер під час евакуації до шпиталю. В бою разом з Олегом Онікієнком загинули комбат Олександр Гуменюк та солдат Євген Єрмаков.

Похований на Лісовому кладовищі Києва.

Нагороди та відзнаки

• 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 2 квітня 2015 Всеукраїнською асоціацією «Афганці Чорнобиля» нагороджений орденом «Честь. Пошана. Пам'ять» (посмертно).
• 17 лютого 2016 ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України „Звитяга“» нагороджений відзнакою «За заслуги» (посмертно).
• 20 лютого 2016 Громадою міста Києва нагороджений відзнакою «Герой Киянин» (посмертно).

Вшанування

25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на вулицю Олега Онікієнка.

23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку № 75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку.

26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку.

Джерела

• Онікієнко Олег Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Онікієнко Олег Олександрович // Небесна гвардія.
• У бою за Україну загинув мешканець Деснянського району Олег Онікієнко // Деснянська в м. Києві РДА, 18 серпня 2014.
• «Я досі чекаю його додому…» Спогади про героїчного «Корсара» // «Громадський ревізор», 12 лютого 2015.
• Пам'ятаймо героїв своєї країни — шлях бувалого воїна із Броварів Олега Онікієнка // «At Brovary», 23 лютого 2016.
• Захисники з Броварів: ті, про кого не маємо права забути // «Трибуна Бровари», 14 жовтня 2017.