-
Мамалуй Олександр Олексійович
| Мамалуй Олександр Олексійович | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Мамалу́й Олекса́ндр Олексі́йович (Шаблон:Н 24 жовтня 1974, Харків, УРСР) — український суддя, заступник Голови Верховного Суду, кандидат юридичних наук, капітан Збройних сил України. Учасник війни на сході України та російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».
Біографія
Народився 24 жовтня 1974 року в місті Харків.
В 1996 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».
В 1999 році закінчив аспірантуру Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, з 1999 року по 2000 рік працював асистентом кафедри в цьому навчальному закладі.
27 листопада 2001 року призначений на п'ятирічний строк суддею Господарського суду Харківської області[1].
14 грудня 2006 року обраний безстроково суддею Господарського суду Харківської області[2].
У 2008 році здобув науковий ступінь «кандидат юридичних наук». Захистив дисертацію на тему «Правове регулювання загальнодержавних зборів в Україні».
В 2012 році закінчив економічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Призваний до Збройних сил України в перший день мобілізації — 18 березня 2014 року у званні солдата. З червня 2014 року — снайпер роти снайперів (в подальшому — заступник командира взводу роти снайперів) 93-ї гвардійської окремої механізованої бригади. У складі своєї бригади з 12 липня 2014 року по 03 березня 2015 року брав участь у визволенні та подальшій обороні с. Піски, Первомайське, Нетайлове, Опитне, Водяне, м. Авдіївка, обороні Донецького аеропорту.
09 березня 2015 року демобілізований у званні сержанта. 23 квітня 2015 року мобілізований до лав Державної прикордонної служби України. Снайпер контрснайперської групи відділення вогневих засобів мобільної прикордонної застави (окремого відділу). З липня по грудень 2015 року виконував бойові завдання в зоні антитерористичної операції.
05 липня 2016 року сержант Мамалуй знов демобілізований. Направлений на короткострокові курси підготовки офіцерів запасу при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського (спеціальність «Бойове застосування механізованих з'єднань, військових частин і підрозділів»). У лютому 2017 року закінчив курси з присвоєнням первинного офіцерського звання «молодший лейтенант».
Указом Президента України від 10 листопада 2017 року призначений суддею Верховного Суду[3].
Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Олександра Мамалуя було мобілізовано втретє. У складі снайперської групи Сухопутних військ Збройних Сил України бере безпосередню участь в бойових діях проти російських загарбників.
06 жовтня 2023 року Пленум Верховного Суду обрав Олександра Мамалуя на посаду заступника Голови Верховного Суду.
Діяльність
Почесний донор України. 88 безкоштовних донацій крові та її компонентів для потреб українських військових шпиталів та дитячих лікарень.
Нагороди
- Орден «За мужність» I ступеня[4] (2023)
- Орден «За мужність» II ступеня[5] (2022)
- Орден «За мужність» III ступеня[6] (2015)
- Відзнака Державної прикордонної служби України За мужність в охороні державного кордону" (2016)
- Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» (2015)
- Відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони Украини «Вогнепальна зброя» (2022)
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016)
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест» (2023)