-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Марченко Олексій Станіславович

Матеріал з Разом
Версія від 05:07, 10 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Марченко
Марченко Олексій Станіславович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олексій Станіславович Марченко — генерал-майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну, командир повітряного командування «Захід». Командир військової частини А0780.

Життєпис

Олексій Марченко народився у 1968 році в Німеччині в родині військових. Через службу батька разом з родиною мешкав у різних країнах: у Польщі, потім у Середній Азії. Перший самостійний політ на літаку здійснив у 15-річному віці 21 червня 1983 року. Після закінчення середньої школи навчався в Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків, яке закінчив в 1990 році. Військову кар'єру розпочав на Одещині. Спочатку був льотчиком, потім — старшим льотчиком. Склавши присягу на вірність Україні 1993 року в званні капітана продовжив службу як начальник парашутно-десантної пошуково-рятувальної служби в авіаційній частині під Одесою. У складі ЗСУ пройшов шлях від командира ланки до начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки (льотчик І класу). Отримав підвищення та обійняв посаду командира авіаескадрильї у Братиславському полку винищувальної авіації (м. Вознесенськ). З 2003 року обіймав посаду командира 204-ї бригади тактичної авіації в Бельбеку, що в Криму. Потім у січні 2013 року переїхав до Миколаєва, де обіймав посаду начальника спеціалізованого центру бойової підготовки. Пізніше 2013 року призначений начальником Центру бойової підготовки авіаційних фахівців ЗСУ. З 2015 по вересень 2016 року виконував обов’язки першого заступника командира Повітряного командування «Захід». [1]

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ