-
Поліщук Анатолій Олександрович
| Поліщук Анатолій Олександрович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Анато́лій Олекса́ндрович Поліщу́к ( — Шаблон:ДС) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Під час Євромайдану стояв на блокпосту неподалік Маньківки — завертав автобуси із «тітушками». З квітня 2014-го подавав заявки у батальйон «Донбас», ходив до військкомату за повісткою, йому скрізь відмовляли, просили ще чекати. В серпні 2014-го забрали в батальйон «Донбас»; командир відділення. В зону бойових дій потрапив у січні 2015-го. Спочатку був біля Бахмутки, потім в Артемівську; супроводжував колони, які вивозили дітей.
12 лютого 2015-го бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.
Загинув у бою за Логвинове. Тоді ж полягли Андрій Браух, Андрій Камінський, Ігор Марквас, Роман Мельничук, Володимир Панчук, Володимир Самоленко, Володимир Суслик, Микола Сущук, Володимир Шульга.
Три мертвих за одного живого — так «виміняли» тіло Анатолія добровольці батальйону «Донбас» у терористів.
Без батька лишилось двоє дітей.
Похований в селі Родниківка.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]