-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Хода Леонід Олексійович

Матеріал з Разом
Версія від 05:23, 10 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Леонід Хода
Леонід Олексійович Хода
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Леонід Олексійович Хода (Шаблон:Н 29 серпня 1975) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

Життєпис

У 1998 році закінчив Київський інститут сухопутних військ за спеціальністю «танкіст-інженер»[1].

Потім проходив військові курси з підвищення кваліфікації. Брав участь у міжнародних навчаннях. Дослужився до начальника штабу, але 2004 року звільнився через скорочення армії.

Після звільнення з армії створив свою будівель компанію, мав міжнародні замовлення, та почав працювати за кордоном.

З початком Революції гідності повернувся в Україну.

Після початку російської агресії на сході України у 2014 році повернувся до лав ЗСУ, де брав участь у формуванні 4-го батальйону територіальної оборони «Закарпаття», який згодом увійшов до складу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Починав із заступника командира батальйону, потім став командиром батальйону, потім заступником командира 128 бригади.

За період 2014-2016 років з батальйоном був в Станиці Луганській, аеропорту Донецька, та Маріуполі. Всі 8 років постійно перебував в зоні АТО/ООС[2]

До 2020 року — заступник командира 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. З 19 вересня 2020 року — командир 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

В листопаді 2021 року 128 ОГШБр зайшла на ротацію в зону ООС і у зв'язку з повномасштабним російським вторгненням з цього часу на фронті[2]

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року стримував наступ противника в Чернігівській області. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 бойових машин та особовий склад противника[3].

Після Чернігівської області брав участь в боях на Запоріжжі, в Кураховому, Сєвєродонецьку та Лисичанську[2]

Нагороди

Військові звання

Примітки

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ