-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Чорій Павло Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 12:18, 9 квітня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорій Павло Володимирович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Павло́ Володи́мирович Чорій — снайпер, 79-та окрема аеромобільна бригада.

Біографія

Закінчив Миколаївський педагогічний університет — факультет фізичної культури і туризму, вирішив відслужити в армії — 79-а аеромобільна бригада.

В часі боїв був поранений. 3 червня 2014-го на колону українських військових — в їх числі десантники 79-ї аеромобільної бригади, напали терористи. Один десантник загинув, 13 поранено, Павло Чорій поранений осколком в око, проте продовжував вести бій — затискав однією рукою поранене око, а другою стріляв зі снайперської гвинтівки Драгунова — скільки міг. Тим часом БТР-4Е, маневруючи, зім'яв ГАЗ-66, де знаходилися затиснуті поранені десантники, кабіну будь-якої миті могли закидати гранатами. Павло, відстрілявши усі патрони, кинувся рятувати товаришів, витягнув чотирьох поранених побратимів та надав першу допомогу. В госпіталі знепритомнів.[1]

Від переживань і стресів серце мами Ольги Чорій не витримало, вона померла.

Зібрані колегами та волонтерами кошти на протез ока переказав на потреби 79-ї бригади.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (20.6.2014).[2]
  • орденом «За мужність» II ступеня (27.11.2014).[3]

Примітки

Шаблон:Refimprove

Шаблон:Учасники РУВ