-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Кінах Анатолій Кирилович

Матеріал з Разом
Версія від 11:55, 15 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення Шаблон:Лідер

Шаблон:Депутат

Анато́лій Кири́лович Кі́нах ( 4 серпня 1954, Братушани, Молдавська РСР) — український політик, бізнесмен, державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, Голова ради МКПП, Голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради[1].

Життєпис

Закінчив Шаблон:Нп 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990 — червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області[2][3].

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики[4][5].

З 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000)[6]. Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001[7].

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України[8][9].

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України[10].

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру[11].

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України[12].

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по квітень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. Причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича[13]. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України[14].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з лютого 2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів[15][16].

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[17].

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ[18].

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область), як самовисуванець.

22 серпня 2021 року, Указом Президента України був призначений Головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради[1].

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність»[19].

Статки

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль)[20].

Родина

  • Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст.
    • Дочки: Наталія Ковалко, Зоя (1984), Софія (2000). Дві старші - від іншого шлюбу дружини). [21] Старша Наталія Ковалко (Чаусова) (1980 р.н.) - юристка, кандидатка юридичних наук. Середня дочка Зоя Кінах-Кузьменко (Чаусова) (1984 р.н.) - лінгвістка, вивчає мови. Молодша Софійка (2000 р.н..) - школярка. Дві онучки Маша і Женя і внуки Михайло 2012 р.н.[22] і Веніамін.

Звання

Державні нагороди


Почесний професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили.[28].

Див. також

Примітки

Джерела та література

Література

  • Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Шаблон:Вікіпосилання

Шаблон:Succession Шаблон:Succession Шаблон:Succession

Шаблон:Голови уряду українських державних утворень з 1917 Шаблон:Перші віце-прем'єр-міністри України Шаблон:Міністри економіки України Шаблон:Депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня Шаблон:Керівники Миколаївської області Шаблон:Другий уряд Віктора Януковича Шаблон:Перший уряд Юлії Тимошенко Шаблон:Уряд Анатолія Кінаха Шаблон:Уряд Валерія Пустовойтенка Шаблон:Другий уряд Павла Лазаренка Шаблон:Уряд Євгена Марчука Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ 1,0 1,1 https://www.president.gov.ua/documents/3872021-39857

  2. ↑ Шаблон:УПУ
  3. ↑ Шаблон:УПУ
  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ Шаблон:УПУ
  6. ↑ Шаблон:Постанова ВРУ
  7. ↑ Шаблон:Постанова ВРУ
  8. ↑ Шаблон:УПУ
  9. ↑ Шаблон:УПУ
  10. ↑ Шаблон:УПУ
  11. ↑ Шаблон:Постанова ЦВК
  12. ↑ Шаблон:УПУ
  13. ↑ Шаблон:Постанова ВРУ
  14. ↑ http://www.facenews.ua/file/2011/47761/

  15. ↑ Портал «Велика політика»
  16. ↑ [ http://obkom.net.ua/news/2008-10-10/1333.shtml
    «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 Шаблон:Ref-ru]
  17. ↑ [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
  18. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3611

  19. ↑ http://www.intelvlas.com.ua/avtori.html

  20. ↑ http://poglyad.te.ua/podii/vasyl-chubak-hoche-staty-holovoyu-ternopilskoji-oda/

  21. ↑ http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2005/02/4/4385397/

  22. ↑ http://fakty.ua/155263-anatolij-kinah-nakonec-to-u-menya-poyavilsya-partner-dlya-rybalki

  23. ↑ Шаблон:УПУ
  24. ↑ Шаблон:УПУ
  25. ↑ Шаблон:УПУ
  26. ↑ Шаблон:УПУ
  27. ↑ Шаблон:УПУ
  28. ↑ https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/yuvvudannya/11/3.pdf

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Кінах_Анатолій_Кирилович&oldid=29702