Хмара Степан Ількович

Шаблон:Депутат

Степа́н І́лькович Хма́ра (Шаблон:Н. 12 жовтня 1937, с. Боб'ятин, Сокальський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка, нині Червоноградський район, Львівська область, Україна) — борець за незалежність України у XX столітті, український політик, правозахисник, лікар, дисидент в період перебудови, довголітній політв'язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань.

Герой України (2006). Кавалер ордена Свободи (2008) та князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007). Голова Всеукраїнського комітету захисту політв'язнів (від 2001). Почесний громадянин Тернополя (1991). Почесний член громадської організації «Українське юридичне товариство».

Життєпис

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин (де-факто — Сокальський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка, нині Червоноградський район Львівської області, Україна) в селянській родині.

Освіта вища, у 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут, лікар-стоматолог.

Дисиденство

З 1964 року — лікар-стоматолог у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області. Бере участь у дисидентському русі. Розповсюджує самвидав та іншу заборонену літературу. У 1960-х роках вперше в Україні переклав працю Сахарова «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес». Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, продовжує видавати підпільно «Український вісник». У 1974 році з 35 років в рамках забороного в СРСР «Українського вісника» виходять його праці «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром», які перевидавалися багатьма європейськими мовами. У 1975-му році Хмару вперше затримали, але незабаром відпустили на свободу через відсутність доказів по факту злочину та причетності до антирадянської пропаганди. Справу було закрито, а Степан був випущений на свободу. Докази його «української націоналістичної діяльності» були зібрані лише до 1980 року, саме тоді за політичну та правозахисну діяльність у 1980 році був заарештований КДБ, звинувачений за статтею «антирадянська пропаганда» та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію, не припинивши дисидентську діяльність, не зламавшись та не зрадивши своїх ідей і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру. Тоді як мало кому вдавалося пробути в карцері навіть тиждень, щоб вийти звідти при здоровому глузді і не відмовившись від своїх ідей. Також неодноразово або, як пізніше розповів сам Степан Ількович, практично постійно він влаштовував голодування в ім'я несправедливо переслідуваного українського народу.

У 1987 році Степан Хмара вийшов на свободу у віці 50 років та повернувся в Україну, де став одним із керівників Української гельсінської спілки, що виступала в ролі політичної опозиції комуністичному режиму, а опісля її перетворення на Республіканську партію з квітня 1990 р. — заступником голови партії. У тому ж році на виборах до Верховної Ради у 1990 був обраний народним депутатом українського парламенту, набравши 63.61 % голосів по Індустріальному виборчому округу № 261 Львівської області.

4 жовтня 1989 року у Львові створено міський страйковий комітет, до якого увійшли представники понад 50 заводських страйкомів і страйкомів закладів та установ і громадських організацій. Головою обрано Віктора Фурманова, заступником Степана Хмару.

У листопаді 1990 року був взятий під варту за звинуваченням в нападі на співробітника правоохоронних органів. Це справа отримала широкий суспільний резонанс, ставши відомою як «справа Хмари». Випущений на свободу лише в квітні 1991. Продовжує його діяльність і підпільно випускає заборонений владою «Український вісник».

Політична діяльність

З відновлення незалежності України Степан Хмара ще двічі обирався народним депутатом. Продовжував вести боротьбу за безневинно засуджених українців і політичних в'язнів.

У травні 1992 року на III з'їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою. У червні 1992 року на конференції радикального крила УРП, яка стала Установчим з'їздом Української консервативної республіканської партії (УКРП), обраний головою партії. Голова УКРП з червня 1992 року по грудень 2001 року.

Народний депутат України 1-го скликання з березня 1990 року до квітня 1994 року від Індустріального виборчого округу № 261 Львівської області. Входив до Народної Ради.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року до квітня 1998 року Львівської області, висунутий виборцями. На час виборів: член Комісії ВРУ з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, член УКРП. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року до квітня 2006 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 10 в списку. На час виборів: пенсіонер, член ВО «Батьківщина». Член фракції БЮТ (травень 2002 — березень 2005), член фракції УНП (з березня 2005). Голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з червня 2002), член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з червня 2002).

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року, підтримуючи Віктора Ющенка.

16 березня 2005 року вийшов з фракції «Батьківщина». У парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 13 в списку. Вибори блок програв.

30 жовтня 2015 Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв'язнів. Ось що заявляв Степан Хмара перед голодуванням:

5 грудня 2019 року, з трибуни Верховної Ради України, назвав чинну владу «шпаною ліквідаторів», якій чужі поняття патріотизму, сумління та віри і закликав українців зібратись під парламентом і викинути геть цю владу:

Громадянська позиція

Степан Хмара виступав з різкою критикою всіх президентів України, від Леоніда Кравчука до Петра Порошенка. Одним із найбільш ємних і яскравих виступів, що критикують сучасну владу, став виступ Хмари на Майдані Незалежності в Києві саме в розпалі проведення антитерористичної операції. Сильніше за всіх критикував Петра Порошенка.

28 липня 2022 Хмара разом із Дмитром Ярошем, Віталієм Кличком та іншими 129 громадськими та політичними діячами написав відкритий лист президенту України Володимиру Зеленському з закликом повернути Геннадію Корбану українське громадянство.

Особисте життя

У шлюбі вдруге. Перша дружина Галина (Шаблон:Пом 2000). Друга дружина Роксолана Хмара, син Тарас ( 2002).

Від першого шлюбу двоє дітей: син Роман ( 1967), донька Соломія ( 1973) і п'ятеро онуків: Ярина ( 1993), Моряна ( 1995), Софія і Дарина ( 2005), Катерина ( 2011).

Нагороди

• 19 серпня 2006 року указом Президента України Віктора Ющенка присвоєне звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії
• Орден Свободи (25 листопада 2008) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи.
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (11 жовтня 2007) — за безкомпромісність і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від дня народження.

Джерела

• Біографія С. І. Хмари на вебсторінці громадської організації «Українське юридичне товариство».
• Музей дисидентського руху в Україні
• Степа Хмара — лікар, дисидент, герой України

Посилання

• Хмара Степан Ількович // Офіційна Україна сьогодні (інтернет-довідник)
• Цю шпану чекає трибунал! — Степан Хмара про майбутнє владиЗЕ / Яскрава промова у Верховній Раді // ВІДЕО
• Спецпроєкт Локальної історії «Дисиденти. Історії політв'язнів радянського режиму»
• Шаблон:YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021. — 11 листопада.