-
Боженко Василь Назарович
Шаблон:Однофамільці Васи́ль Наза́рович Боже́нко (1867/1869/1871, с. Бережинка, нині Кропивницький район — 19 серпня 1919, Славута або 21 серпня 1919, Житомир) — більшовицький червоний польовий командир та український радянський військовий діяч часів війни 1917—1921 років, українофоб, колаборант, посібник російських більшовиків.
Входить до числа постатей, які підпадають під закон про декомунізацію[1].
Життєпис
До революції
Народився 1871 (за іншими даними — 1867 або 1869) року[2] в сім'ї бідняка у селі Бережинка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна). Українець. З 12 років йому довелось піти на заробітки. В березні 1904 за поширення листівок Одеського комітету РСДРП був вперше заарештований. Учасник російсько-японської війни. Повернувшись з війни, продовжував революційну роботу в масах на Єлисаветградщині, за що у 1907 був позбавлений волі на три роки.
З 1915 по 1917 — столяр у Київських механічних майстернях, один із керівників профспілкового руху: голова профспілки деревообробників. 3 березня 1917 на зборах представників заводів та майстерень Боженко обирається до Тимчасового виконавчого комітету по організації Київської ради робітничих депутатів, тоді ж вступає у більшовицьку партію[3].
Після революції
Під час Київського січневого збройного повстання 1918 року на чолі Деміївського червоногвардійського загону брав участь у боях проти Української Центральної ради. З березня 1918 року після зайняття Києва німецькими військами — на Донбасі. У травні того ж року на чолі невеликого загону виходить з України в «нейтральну зону». Як свідчить очевидець, на початку вересня В. Н. Боженко з титулом «командуючого всіма повстанськими силами» у селі Юринівка (на той час — Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії) займається організацією повстанських загонів, очолює повітовий військово-революційний комітет. Результатом його роботи стає злиття щонайменше 30 загонів у три з'єднання, командирами яких було призначено його самого, Салая та Черняка.
Наприкінці вересня 1918 призначений командиром 2-го батальйону, а в листопаді — командиром Таращанського полку, пізніше — командиром Таращанської бригади, що входила до складу 1-ї української радянської дивізії, згодом — 44-ї стрілецької дивізії, якою командував Микола Щорс. Таращанський полк, разом з Богунським, брав участь у бойових діях проти Директорії і захопленні Києва 5 лютого 1919, за що був нагороджений Червоним прапором, а командир Боженко — іменною золотою зброєю. За життя нагороду Боженкові так і не було вручено.
Смерть
Помер (за однією з версій був отруєний ЧК в процесі ліквідації партизанщини в Червоній Армії)[4], за одними даними 21 серпня 1919 року в Житомирі[2], за іншими — на станції Славута 19 серпня 1919. Похований у Житомирі, могила не збереглася.
Родина
Дружина Боженка — Феодосія Мартинівна — загинула при загадкових обставинах (за однією з версій, була вбита ЧК)[4] у 1919 році. Ймовірно, похована в Києві. Брат Михайло за часів громадянської війни командував ескадроном Богунського полку, брав участь у німецько-радянській війні: був командиром загону народного ополчення Дніпровського металургійного заводу ім. Дзержинського[5].
Ставлення до української мови
Затонський наводив приклад Василя Боженка, який на прохання поставити україномовну п'єсу відповів ламаною російською (добре її так і не вивчив): «Пьесу розришаю, но заприщаю, как на контреволюционном языке»[6].
Пам'ять
- Вулиця Боженка — у багатьох містах України (близько 70-ти) та Росії періоду більшовизму. В процесі декомунізації в Україні назва вулиці Боженка залишилася тільки в Луцьку та окупованому Луганську.
Примітки
Джерела
- Шаблон:УРЕ
- Митрофаненко Ю. Боженко, Щорс та інші. Трагедія «червоних отаманів»
- Шушківський А. І. Боженко Василь Назарович // Шаблон:ЕСУ
- Аралов С. И. Ленин вел нас к победе. Воспоминания. — Шаблон:М. : Госполитиздат, 1989. Шаблон:Ref-ru
- История Великого Октября. В 3-х томах. — 2-е изд. / И. И. Минц ; АН СССР ; Науч. Сов. по компл. пробл. Вел. Октябр. Соц. револ. ; Ин-т Истории. — т. 1: Свержение самодержавия. — Шаблон:М. : Наука, 1977. — С. 673.
Посилання
http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/16/152209/- ↑
http://www.memory.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro-dekomunizatsiyu
- ↑ 2,0 2,1 Шушківський А. І. Боженко Василь Назарович … — С. 172.
- ↑ Згідно з «канонічним» за радянських часів виданням «Історії Великого Жовтня», у Тимчасовому комітеті Боженко був єдиним більшовиком поміж решти членів комітету: трьох есерів та трьох меншовиків.
- ↑ 4,0 4,1
http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/16/152209/
- ↑ Див. Григорович Д. Ф., Замлинський В. А., Немятый В. Н. Коммунистическая партия Украины в годы Великой Отечественной войны. — Шаблон:К. : Політвидав України, 1980.
- ↑ Стецишин О. Як більшовики зневажали українську мову // Історія. — 2016. — № 8 (33) (серп.). — С. 4—5.