Інґеборґа Дапкунайте

Інґеборґа Дапкунайте (Шаблон:Lang-lt, , Вільнюс, Литовська РСР) — радянська та литовська акторка театру, кіно та телебачення, благодійниця. Заслужена артистка Литви (1989). Володарка премії «Ніка» 1994 року за найкращу жіночу роль.

Життєпис

Юність

Народилася 20 січня 1963 року у Вільнюсі.

Батько актриси Пятрас-Едмундас Дапкунас був дипломатом, а мати Інгеборга Сабаліте — метеорологом. Батьки довгий час працювали в Москві, а дочка приїздила до них на канікули. У Вільнюсі маленька Інгеборга залишалася під опікою бабусі з дідусем, а також тітки і дядька (музикантів в оркестрі), які робили все, щоб вона не відчувала тривалої відсутності батьків.

У чотири роки за протекцією своєї бабусі Геновайте Сабалене, адміністратора вільнюського Театру опери та балету, вперше вийшла на сцену в ролі сина мадам Баттерфляй в постановці опери Пуччіні «Чіо-Чіо-сан». Після «оперного дебюту» драматичне мистецтво спочатку здавалося маленькій дівчинці не таким цікавим, через відсутність танців, пісень і музики. До того ж дитинство і юність пройшли з націленістю швидше на спортивну кар'єру: не без успіхів займалася фігурним катанням і баскетболом — національним видом спорту.

На горі Таурас, недалеко від будинку, де жила Інгеборга, розташовувався Палац профспілок, в якому була театральна студія, де Інгеборга займалася протягом 3 років.

Початок кар'єри

Відразу після школи Інгеборга поступає в Литовську консерваторію (факультет хорового й театрального мистецтва, курс Йонаса Вайткуса). Також вона збиралася вступати до інституту іноземних мов, але в консерваторію іспити на місяць раніше.

Після закінчення консерваторії у 1985 році вона починає працювати актрисою в Каунаському драматичному театрі, пізніше — в Молодіжному театрі у Вільнюсі під керівництвом Еймунтаса Някрошюса. Кінодебют актриси відбувся у 1984 році у фільмі Раймундаса Баніоніса «Моя маленька дружина».

У 1991 році почала працювати в Лондонському театрі у виставі «Помилка мови» з Джоном Малковичем (реж. Саймон Стокса).

Особисте життя

• Перший чоловік — Арунас Сакалаускас, актор і телеведучий
• Другий чоловік — Саймон Стокса, британський театральний режисер. Розлучилися в 2009 році.
• Третій чоловік — Дмитро Ямпільський.

Творча діяльність

Театральні роботи

Шаблон:Div col Каунаський драматичний театр, Вільнюс

Режисер Йонас Вайчкус

• «Пригода Макакенка», роль Макака мама
• «Уроки літератури» (за мотивами «Маленький принц», Екзюпері)
• «Антігона», роль Антігона
• «Buried child», Шеллі

Вільнюський Молодіжний театр, Вільнюс

Режисер Еймунтас Някрошюс

• «Голод»
• «Чайка», роль Ніни
• «Ніс», різні ролі

Театр Steppenwolf, Чикаго

• «Помилка мови» (грала разом з Джоном Малковичем, режисер Дасті Хьюг)

Театр Sheftesberry, Лондон

• «Помилка мови»
• «Лібра», режисером був Джон Малкович

Театр Hampstead, Лондон

• «Після Дарвіна», режисер Ліндсей Пошер
• «Місячне світло», роль Серени

Театр «Old Vic», Лондон

• «Клоака», режисер Кевін Спейсі

Театр Ronacher, Відень

• «Варіації Джакомо», режисер М. Штурмінгер; грала разом з Дж. Малковичем.

У рамках світового турне спектакль грався протягом майже трьох років на найкращих сценах світу, у тому числі в Німеччині, Росії, Австрії, Австралії, Франції, Еквадорі, Іспанії та інших.

Театр Ambassador, Лондон

• «Монологи Вагіни», постановка Ів Енслер

Театр «Практика», Москва

• «Віра Павлова. Вірші.»

Театр Націй

• «Жанна», реж. Ілля Ротенберг
• «Ідіот», реж. Максим Діденко

Фільмографія

Робота на телебаченні

У 2005 році була ведучою російської версії реаліті-шоу «Великий Брат» на каналі ТНТ. Протягом 95 днів Інгеборга і глядачі стежили за життям учасників, а в п'ятницю актриса вела прямий ефір, в ході якого вирішувалася доля одного з них.

У 2006 році стала учасницею проекту «Зірки на льоду», каталася в парі з Олександром Жуліним.

У фіналі Конкурсу пісні Євробачення 2009 року, що проходив в Росії, оголошувала бали, які отримали учасники конкурсу шляхом голосування телеглядачів.

Була гостею програми «Прожекторперісхілтон», «проти ночі», «Вечірній Ургант» «Кіно в деталях», «Смак» і т. д.

Педагогічна діяльність

Є куратором акторського факультету Московської Школи Кіно.

Громадянська позиція

Засудила російське вторгнення в Україну у 2022 році. Виїхала з країни, живе у Брюсселі. Вважає помилкою, що не виїхала з Росії у 2014 році після окупації Криму.

Нагороди та номінації

• 1989 Заслужена артистка Литовської РСР (остання володарка звання)
• 1992 Золотий Овен — найкраща актриса року, фільм «Циніки»
• 1994 Міжнародний Женевський кінофестиваль — спеціальний приз журі «Зірка завтрашнього дня», фільм «Підмосковні вечори»
• 1994 Ніка — найкраща жіноча роль, фільм «Підмосковні вечори»
• 2005 Астра — номінація «Стиль в кіно»
• 2014 премія імені Олега Янковського

Член журі

• Програми «Сінефондасьйон» Каннського Кінофестивалю 2003 року.
• Міжнародного Берлінського Кінофестивалю 2005 року
• Міжнародного Кінофестивалю в Мар-дель-Платі 2005 року
• 67-го Венеціанського кінофестивалю (2010 рік)

Благодійність

Інгеборга Дапкунайте є співголовою опікунської ради московського благодійного фонду допомоги госпісу «Віра».

Продюсер вистави «Доторкані» за участю сліпоглухих людей, що є частиною спільного проекту фонду «єднання» та театру Націй.

Перебуває в опікунській раді фонду «Друзі».

Посилання

• Шаблон:IMDb name
• Інтерв'ю Інґеборґи Дапкунайте журналу Rolling Stone RussiaШаблон:Ref-ru
• Інґеборґа Дапкунайте: Інтерв'ю журналу Sex And he CityШаблон:Ref-ru
• Інтерв'ю Інґеборґи Дапкунайте на радіо «Ехо Москви» Шаблон:Ref-ru
• Блог Інґеборґи Дапкунайте snob.ru Шаблон:Ref-ru

http://www.svoboda.org/content/transcript/26727223.html