-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Михайло Бучацький

Матеріал з Разом
Версія від 05:46, 27 травня 2022, створена ua>TohaomgBot (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Міхал (Міхаель, Михайло) Бучацький на Підгайцях гербу Абданк (Michael de Buczacz de Podhajce, Michael Habdank de Buczacz)  (1370/1384 — 1438 або 1450[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник. Власник чималих маєтностей в руських землях.

Біографія

Син сілезького шляхтича[2][3]Міхала Авданця з Бучача та його дружини Малґожати Колянки (Коли). Народився, можливо, у Бучачі[4]; Бучач успадкував по тому, як місто з невідомих причин певний час перебувало в чужих руках.

1426 року був послом до Молдавії, уклав договір з місцевим воєводою (господарем).[5] Намісник короля у Кам'янці після Пйотра Шафранця.[6]

Після смерті великого литовського князя Вітовта 27 жовтня 1430 р. разом з братами Теодориком, Міхалом «Мужилом» вирушив з військом з Галицької землі (частини Королівства Русі) на Поділля. Литовський намісник Кам'янця Іван Довґірд не знав про смерть великого литовського князя Вітовта, тому М. Бучацький, латинський єпископ Кам'янця Павел з Боянчиць та попередній кам'янецький староста Грицько Кердейович викликали його на «розмову» та ув'язнили.[7] Так поляки, в тому числі М. Бучацький, зайняли замки Кам'янця (за Яном Длуґошем, став першим комендантом замку (польської залоги[8])), Смотрича, Червоногороду, Скали, усунувши литовські гарнізони, вірні князю Свидриґайлу.

Під час перемовин в ході війни за Поділля військо литовського великого князя Свидригайла блокувало короля Владислава ІІ Ягайла, змусивши згодитись на повернення замків Західного Поділля литовцям. Король віддав два накази: офіційний — повернути замки та територію Свидриґайлу, таємний — навпаки, який і був виконаний М. Бучацьким[9]. Союзнику Свидриґайла князю Федору Острозькому не вдалось захопити замки.

У 1431 році під час облоги Луцька стало відомо про несподіваний напад союзника князя Свидриґайла — молдавського воєводи Александру «Чел Буна» («Доброго») — на Коломийський, Галицький та Кам'янецький повіти. За наказом короля, терміново разом з братами повернувся назад; завдали нападникам поразок в сутичках, повернули частину награбованого та взятих в полон людей.[10];[7] при переправі на Дністрі.

У 1433 році брав участь у підписанні перемир'я зі Свидриґайлом. Це допомогло Владиславу II Яґайлу в ході наступної війни приєднати Західне Поділля до Корони Польської. У подяку за таку послугу король надав йому землі і найвищі посади на Поділлі, Руському воєводстві. Того ж 1433 року:

У вересні 1434 р. визволив з ув'язнення Федора (Федька) Несвізького, якого Свидриґайло погрожував стратити, і схилив до переходу на бік короля Владислава ІІ Яґайла.[5]

У 1438 (іноді вказують 1450) р. загинув у битві з татарами (коло Зелених свят вторгнулись на Поділля[12] царика (хана Золотої Орди) Саїда Агмета І,[13] онука Таш-Тимура.[14] С. Баронч називає його «гетьманом».[15] Припускають, був перепохований у Львові, де існувала родинна каплиця Бучацьких в Латинському соборі, закладена перед 1440 р., був надгробок з пам'ятною епітафією.[16] Баронч С. наводить такий текст надгробної епітафії:

Incomparabilis heros Michael Buczacius; Podoliae Praefectus, hic condi sua ossa voluit. Cujus si virtutem spectes, Viator, satis vixit! Si aetetem? parum. Is siquidem profligatis toties Valachis, Tartaris, Incubatorobusque Magni Ducatus Lithvanie, quum Patriam; Avitamque horeditatem defensurus, cum Barbaris animose conflixisset, circmventus a multitudine; maluit in praelio foetiter occumbendo: egregiam sui memoriam relinquere, quam furiendo: turpiter avitae gloriae deesse.

У журналі «Lwowianin» (редактор Людвік Зелінський, 1830—1840-і) вказувалось, що його надгробок у львівській катедрі був з часом перенесений до каплиці Замойських, а написи на ньому зникли під час воєн та різних несприятливих обставин. Про наявність надгробка стверджував також Ян Димітр Соліковський[1]. Авторство надгробка приписували майстру Панкрацеві Лябенвольфу (Нюрнберг)[17]. Останні дослідження свідчать, що це — центральна частина надгробка Миколая Гербурта-Одновського, який нині вмурований у стіну презбітерію[18].

Посади

Перша відома посада — староста галицький (1414–1436 рр). 1433–1437 р. — каштелян галицький; староста кам'янецький, перемиський .[19] 1434 р. — чесник галицький; з 1437 р. (до смерті) — подільський воєвода, зокрема, захищав Поділля від нападів татар. Був старостою в Долині.

Маєтності

У 1437 році став власником села Чешибіси (тепер Єзупіль) та Ганнусівки.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.[20]

Шлюб, діти

Сулима — герб дружини Ельжбети

Дружина (бл. 1414 р.) — Ельжбета на Княгиничах, Підгайцях, Кукільниках[21] Бучацька гербу Сулима (1400 — після 1441) — донька Пйотра Влодковича з Харбіновичів, Княгиничів (Княгиницького), сестра галицького каштеляна Яна. У подружжя народились сини:

Опис судового засідання руською мовою

1435 року під час розгляду справи галицьким судом українською (руською) мовою був зроблений запис в справі злочинця-втікача — рідкісна з небагатьох пам'яток права XV ст. руською мовою.[16]

Примітки

Література

Посилання


Попередник
Пйотр Одровонж 		POL województwo podolskie IRP COA.svg Воєвода подільський
1437-1438 		POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Грицько Кердейович
  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Grobowiec Michała Buczackiego… . — S. 116—118.
  2. ↑ Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej . — S. 278—301. Шаблон:Ref-pl
  3. ↑ Шаблон:Джерело
  4. ↑ може, в Рукомиші, де був маєток батька
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 84.
  6. ↑ Шаблон:SgKP — S. 749. Шаблон:Ref-pl
  7. ↑ 7,0 7,1 Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — C. 27.
  8. ↑ Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka J. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków… — S. 120.
  9. ↑ Пламеницька О. Кам'янець-Подільський. — К. : Абрис, 2004. — C. 38. — ISBN 966-531-170-0.
  10. ↑ Długosz J. Dziejów polskich… — Т. 4. — S. 427.
  11. ↑ Krupska A. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 208. Шаблон:Ref-pl
  12. ↑ Długosz J. Dziejów polskich]… — T. 4. — S. 549. Шаблон:Ref-pl
  13. ↑ зустрічаються варіанти імені Ахмат (або Сахмат → Див.: Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 29; чи Шахмет (Шадхмат) → Див.: Długosz J. Dziejów polskich]… — T. 4. — S. 549.
  14. ↑ Гулевич В. В. Загадковий правитель Кримського ханства Джанібек Султан (1476—1477 рр.) // Український історичний журнал. — К., 2017. — № 1 (532) (січень—лютий). — С. 5. — ISSN 0130-5247.
  15. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 29.
  16. ↑ 16,0 16,1 16,2 16,3 Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 85.
  17. ↑ Gębarowicz M.PROLEGOMENA DO DZIEJÓW LWOWSKIEJ RZEŹBY ROKOKOWEJ . — S. 5. Шаблон:Ref-pl
  18. ↑ Katedra łacińska we Lwowie / opracowali J. Adamski, M. Biernat, J. K. Ostrowski, J. T. Petrus // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 2013. — T. 21. — S. 148-149. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. Шаблон:Ref-pl
  19. ↑ Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1888. — Т. 13. — 742 s. — S. 22. Шаблон:Ref-pl, Шаблон:Ref-la
  20. ↑ Опільський Ю. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. 144. — ISBN 5-319-01070-2.
  21. ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 12.  — S. 460.
  22. ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 14.  — S. 380.
  23. ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 14. — S. 410.
  24. ↑ Там само. — S. 83-84.
  25. ↑ Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 12.
  26. ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — S. 13.
  27. ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — S. 14.
  28. ↑ Шаблон:SgKP — S. 625. Шаблон:Ref-pl
  29. ↑ Długosz J. Dziejów polskich… — t. 5. — S. 72.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Михайло_Бучацький&oldid=3621